Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого  Співака В.I.

суддів  Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі  Проценко О.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Iрпінського міського суду Київської області від 14.08.2003 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20.11.2003 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії прокуратури м. Iрпеня щодо збирання, використання конфіденційної інформації стосовно ОСОБА_1еРеспта про спонукання та , -

встановила:

У лютого 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою  на дії прокуратури м. Iрпеня щодо збирання, використання конфіденційної інформації стосовно ОСОБА_1еРеспта про спонукання та .

Рішенням Iрпінського міського суду Київської області від 14.08.2003 р. скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Постановлено вилучити з матеріалів перевірки прокуратури м. Iрпеня довідку НОМЕР_1 з передачею її особисто ОСОБА_1. В іншій частині скарга залишена без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 20.11.2003 р. вказане судове рішення залишено без змін.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстав для передачі справи для розгляду в судовому засіданні немає.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 212, 215, 220-1. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Iрпінського міського суду Київської області від 14.08.2003 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20.11.2003 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії прокуратури м. Iрпеня щодо збирання, використання конфіденційної інформації стосовно ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.