ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
11.05.2006 N 2-265/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А., суддів: Карася О.В., Нечитайла О.М.,
Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М., при секретарі судового засідання
Павлушко Р.С., розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої
державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24.05.2005 у справі N 25/71 господарського
суду міста Києва за позовом ВАТ "Київський центральний універмаг"
до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 31.01.2005,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 24.05.2005, позов задоволено: визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по
роботі з ВПП N 0000441504/0 від 05.07.2004, N 0000441504/1 від
10.09.2004, N 0000441504/2 від 26.11.2004, N 0000441504/3 від
01.02.2005 про визначення позивачу податкового зобов'язання за
платежем з податку на прибуток в сумі 7702,00 грн., в тому числі
основний платіж - 5300,00 грн. та штрафні санкції, застосовані на
підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, - 2402,00 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач правомірно відніс
до валових витрат витрати в загальній сумі 17800,00 грн. по оплаті
вартості послуг, спрямованих на підвищення рівня торговельного
обслуговування населення, що є основним видом діяльності позивача,
та наданих йому контрагентами за відповідними договорами впродовж
2003 року.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову в
позові, посилаючись на неправильне застосування судом пп. 5.3.1 п.
5.3, частини 2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки
встановлених у справі обставин, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення
позивачу суми податкового зобов'язання згідно оспорюваних
податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого
органу, викладений в акті перевірки від 01.07.2004
N 442/15-4/01564880, щодо неправомірного віднесення позивачем в
2003 році до складу валових витрат 17800,00 грн. по оплаті послуг
за договорами про надання послуг. Відповідно до умов вказаних
договорів контрагенти позивача зобов'язувалися здійснювати
обслуговування відвідувачів ВАТ "Київський центральний універмаг"
шляхом надання їм різноманітних послуг, як-то видача грошових
переказів через систему "Вестерн Юніон", обслуговування платіжних
карток та дорожніх чеків, заміна елементів живлення та ремонт
годинників, перукарські послуги, виготовлення фотографій,
оформлення подарунків, надання консультацій по користуванню
очисною системою фільтрів для води та електропобутовими приладами,
банківські послуги, послуги дизайнера з виготовлення штор,
аудіозапис, продаж відеокасет, морозива, лікарських препаратів,
послуги громадського харчування тощо, а також шляхом впровадження
дій, направлених на підвищення іміджу позивача, залучення до
універмагу додаткових покупців та підвищення рівня їх
обслуговування.
Виходячи із положень статуту ВАТ "Київський центральний
універмаг" щодо здійснення торговельного обслуговування населення
як основного виду діяльності позивача та взявши до уваги, що
рівень такого обслуговування визначається в тому числі і
комплексом сервісних послуг, які надаються покупцям, що в свою
чергу є складовою частиною організації та ведення виробничої
діяльності позивача, оскільки сприяє залученню нових покупців, а
отже збільшує обсяги продаж і, відповідно, доход позивача, суд
апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що
витрати позивача в сумі 17800, грн. по оплаті вищезазначених
послуг підпадають під визначення валових витрат згідно пункту 5.1
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Відповідно до вказаного пункту валові витрати
виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Суд апеляційної інстанції, даючи юридичну оцінку встановленим
у справі обставинам, обґрунтовано не погодився з доводами
відповідача про те, що вказані обставини підпадають під правове
регулювання підпункту 5.3.1 та частини 2 підпункту 5.3.9 пункту
5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, на підставі яких позивачу була визначена сума
податкового зобов'язання згідно оспорюваних податкових
повідомлень-рішень. При цьому апеляційний суд правильно виходив з
того, що витрати позивача в сумі 17800,00 грн. є витратами по
розрахунках із суб'єктами підприємницької діяльності за надані
ними послуги, а не витратами по фінансуванню особистих потреб
фізичних осіб; факт надання послуг підтверджений актами
прийому-передачі, які відповідно до Положення про документальне
забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом
Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88 ( z0168-95 ) (z0168-95)
, є
первинними документами бухгалтерського обліку; контрагенти
позивача за вищевказаними договорами про надання послуг не є
пов'язаними з ним особами.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, Вищий
адміністративний суд України У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24.05.2005 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може
бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.