ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
16.02.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого судді - Смоковича М.І., суддів: -
Весельської Т.Ф., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Сороки М.О., при
секретарі судового засідання - Осадчій З.А., за участю -
представника відповідача [...], розглянувши у відкритому судовому
засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної
податкової інспекції у місті Івано-Франківську на рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 30 квітня
2004 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 2 листопада 2005 року у справі за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю "Куверт-Україна" до Державної
податкової інспекції у місті Івано-Франківську про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю
(далі - ТОВ) "Куверт-Україна" звернулось до суду з позовом до
Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у місті
Івано-Франківську про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 0000392312/0, прийнятого на підставі акту
перевірки N 3/23-1-30609417 від 9 січня 2004 року, згідно якого
йому визначено податкове зобов'язання на суму 72560 грн., з яких:
податок на прибуток в розмірі 56900 грн. та штрафні санкції в
розмірі 15660 грн.
Рішенням господарського суду міста Івано-Франківська від
30 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Львівського
господарського апеляційного суду від 2 листопада 2005 року,
позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної
інстанцій, ДПІ у місті Івано-Франківську подала касаційну скаргу,
в якій просить прийняті рішення скасувати з підстав порушення
судами норм матеріального права та прийняти нове, яким в
задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник
особи, що подала касаційну скаргу, її вимоги підтримав.
ТОВ "Куверт-Україна" своєї позиції щодо касаційної скарги не
повідомило - заперечень на касаційну скаргу не надало.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія вважає, що остання задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
За результатами документальної перевірки дотримання позивачем
вимог податкового та валютного законодавства в період з 1 січня
2002 року по 1 грудня 2003 року, ДПІ у місті Івано-Франківську
склала акт N 3/23-1-30609417 від 9 січня 2004 року, яким
встановила порушення з боку ТОВ "Куверт-Україна" вимог статті 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, зі змінами та доповненнями на час його складання.
Суд першої інстанції установив, а апеляційної обґрунтовано
погодився з тим, що відповідач безпідставно зменшила позивачу
валові витрати на суму курсових різниць, що виникли внаслідок
перерахунку заборгованості в іноземній валюті за кредитними
договорами ТОВ "Куверт-Україна" з німецькою фірмою "Мауер Куверт
груп" від 20 лютого 2002 року на суму 80000 євро та з АКБ
"Західбудгазбанк" від 4 жовтня 2002 року, за яким відкрита
кредитна лінія на 200000 євро, донарахувала податок на прибуток в
розмірі 56900 грн. та в зв'язку з цим нарахувала штрафні санкції
на суму 15660 грн.
Відповідно до пункту 8 Перехідних положень Закону України
"Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" від 24 грудня 2002 року N 349-IV ( 349-15 ) (349-15)
,
визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла до
набрання чинності цим Законом, здійснюється за правилами, що діяли
до набрання чинності цим Законом.
Зокрема, відповідно до підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
будь-яка заборгованість платника податку або перед
платником податку, основна сума якої виражена в іноземній валюті,
відображається у податковому обліку дебітора або кредитора шляхом
перерахунку суми такої заборгованості в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на
дату її виникнення (далі - балансова вартість заборгованості), і
не підлягає перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу
гривні протягом звітного періоду.
У разі коли така заборгованість продається (погашається)
протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості
визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на
дату такого продажу (погашення).
Підпунктом 7.3.6 цього ж Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що
з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість
в іноземній валюті, що перебувала на обліку платника податку на
кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним
валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на
останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або
від'ємна різниця між результатами такого перерахунку та балансовою
вартістю іноземної валюти або заборгованості включається
відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку
- кредитора або до валових витрат чи валових доходів платника
податку - дебітора за наслідками звітного періоду. Для наступного
податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або
заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості,
визначеної на кінець попереднього звітного періоду.
14 березня 2002 року Конституційний Суд України у своїй
Ухвалі N 1-у/2002 ( v001u710-02 ) (v001u710-02)
, зокрема у пункті 4, дійшов
висновку, що норма підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлює однаковий для всіх випадків порядок віднесення курсових
різниць до складу валових витрат чи валових доходів та вжите
законодавцем слово "будь-яка іноземна валюта або заборгованість в
іноземній валюті" передбачає всі можливі випадки виникнення
курсових різниць, незалежно від підстав їх одержання.
Судами вірно встановлено, що отримані фінансові кредити
використовувались ТОВ "Куверт-Україна" для ведення господарської
діяльності, а тому курсові різниці, вирахувані відповідно до
чинного законодавства при позитивному значенні відносяться до
валового доходу, а при від'ємному - до витрат, які несе платник
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією та
веденням виробництва, відповідно до положення підпункту 5.2.1
пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З наведеного вбачається, що доводи касаційної скарги висновки
судів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному
тлумаченні норм податкового законодавства.
Якщо суди не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то
суд касаційної інстанції, у відповідності до частини 1 статті 224
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, залишає касаційну скаргу без задоволення,
а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 223, 224, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів У Х В А Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Івано-Франківську залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 30 квітня
2004 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 2 листопада 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.