ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
25.01.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого Фадєєвої Н.М., суддів Горбатюка С.А.,
Костенка М.І., Ліпського Д.В., Бим М.Є., при секретарі
Желтовській І.В., розглянувши в судовому засіданні касаційну
скаргу гр. П на рішення Святошинського районного суду м. Києва від
9 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від
12 травня 2005 року, по справі за скаргою гр. П на бездіяльність
Святошинського районного управління Головного управління МВС
України в м. Києві, В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2004 року гр. П звернувся до суду в порядку глави
31-А ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
1963 року зі скаргою на бездіяльність
Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, посилаючись на те, що
11 червня 2004 року, 13 липня 2004 року, 22 липня 2004 року він
звертався до суб'єкта оскарження із заявами про порушення
кримінальної справи. Суб'єкт оскарження у встановленому законом
порядку його заяви не розглянув та в порушення вимог КПК України
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) (1001-05, 1002-05, 1003-05)
не прийняв по ним будь-яких рішень.
У зв'язку з наведеним просив суд зобов'язати Святошинський РУ ГУ
МВС України в м. Києві розглянути його заяви.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 9 грудня
2004 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду
м. Києва від 12 травня 2005 року, гр. П в задоволенні скарги
відмовлено.
В касаційній скарзі гр. П просить скасувати зазначені судові
рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції. Вважає, що судові рішення суперечать Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Цивільному процесуальному кодексу України
( 1618-15 ) (1618-15)
, Закону України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в
касаційній скарзі доводи щодо правильності застосування судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що гр. П 11 червня 2004 року, 13 липня
2004 року звертався з письмовими заявами до Святошинського РУ ГУ
МВС України в місті Києві з вимогою вирішити питання про порушення
кримінальної справи за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень, а
також перевірки фактів неправомірних дій працівників
Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві при розгляді його
попередніх звернень. Дані заяви гр. П зареєстровані в журналі
реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції заяв та скарг
громадян Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві, як свідчить
витяг з цього журналу.
Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу
України ( 1002-05 ) (1002-05)
прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя
зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або
підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не
підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин
прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше
триденного строку прийняти одно з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Згідно матеріалів перевірки N 259/03 заява гр. П від
11 червня 2004 року розглянута, дільничним інспектором
Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві гр. К проведена
повторна перевірка і за її результатами винесена постанова від
1 липня 2004 року про відмову в порушенні кримінальної справи
відносно гр. П та гр. Д за відсутністю в їх діях складу злочину.
Слід зазначити, що заява гр. П від 11 червня 2004 року
стосувалася факту, що був предметом перевірки звернення гр. П від
29 грудня 2002 року, за якою 30 грудня 2002 року дільничним
інспектором міліції Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві
гр. Г була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної
справи, яка була скасована постановою Святошинського районного
суду м. Києва від 25 травня 2004 року.
Заява гр. П від 13 липня 2004 року про неправомірні дії
працівників Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві була
розглянута прокуратурою Святошинського району м. Києва, що
стверджується матеріалами наглядового провадження N 947 пр. За
результатами розгляду зазначеної заяви помічником прокурора
Святошинського району м. Києва гр. П була винесена постанова про
відмову в порушенні кримінальної справи відносно дільничних
інспекторів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві за
відсутністю в їх діях складів злочинів, про що гр. П було
повідомлено листом від 9 серпня 2004 року N 87 с. Дана постанова
була оскаржена гр. П до Святошинського районного суду м. Києва,
постановою Святошинського районного суду м. Києва від 3 вересня
2004 року в задоволенні скарги гр. П відмовлено.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, твердження гр. П.
про його звернення 22 липня 2004 року до Святошинського РУ ГУ МВС
України в м. Києві із заявою не відповідає дійсності, про що
свідчить витяг з журналу реєстрації вхідної та вихідної
кореспонденції заяв та скарг громадян Святошинського РУ ГУ МВС
України в м. Києві.
Таким чином, органами, уповноваженими розглядати звернення
гр. П, вживались всі передбачені законодавством України заходи для
проведення перевірки цих звернень і винесення за результатами
перевірки рішення. Дані рішення оскаржувались гр. П в порядку КПК
України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ) (1001-05, 1002-05, 1003-05)
і підстав для їх перегляду в
порядку глави 31-А ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
немає.
Судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових
рішень вірно застосовано норми матеріального і процесуального
права, дана правильна правова оцінка обставинам справи, тому
касаційну скаргу гр. П слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу гр. П залишити без задоволення, а рішення
Святошинського районного суду міста Києва від 9 грудня 2004 року
та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 12 травня 2005 року -
без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.