ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            17.01.2006

     Колегія суддів   Вищого   адміністративного  суду  України  у
складі: головуючого   Співака   В.І.,    суддів    Білуги    С.В.,
Гаманка О.І.,   Заїки   М.М.,  Загороднього  А.Ф.,  при  секретарі
Малиніній О.Ю., розглянувши касаційну скаргу управління Пенсійного
фонду  України  в  Центральному  районі  м.  Миколаєва  на  ухвалу
апеляційного суду  Миколаївської  області  від  04.06.2003  р.  по
справі  за скаргою гр.  Т.  на рішення управління Пенсійного фонду
України  в  Центральному  районі  м.  Миколаєва  про   відмову   в
призначенні пенсії державного службовця, В С Т А Н О В И Л А:

     У грудні 2002 року гр. Т. звернувся до Центрального районного
суду м.  Миколаєва зі скаргою  на  рішення  управління  Пенсійного
фонду  України  в  Центральному районі м.  Миколаєва про відмову в
призначенні пенсії державного службовця.

     Рішенням Центрального  районного  суду   м.   Миколаєва   від
28.03.2003 р. скаргу гр. Т. було задоволено.

     Ухвалою апеляційного    суду    Миколаївської   області   від
04.06.2003  р.  апеляційну  скаргу  управління  Пенсійного   фонду
України  в  Центральному  районі  м.  Миколаєва було відхилено,  а
рішення суду першої інстанції залишено без змін.

     Управління Пенсійного фонду  України  в  Центральному  районі
м. Миколаєві  подало  касаційну  скаргу,  в якій просить скасувати
ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 04.06.2003  р.,
якою залишено   без   змін  рішення  Центрального  районного  суду
м. Миколаєва від 28.03.2003 р. та постановити нове рішення.

     Перевіривши наведені  доводи  в  касаційній  скарзі,  рішення
судів  щодо  застосування  судами  першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     При розгляді   справи   за   касаційною   скаргою  управління
Пенсійного фонду України в Центральному  районі  м.  Миколаєва  на
ухвалу  апеляційного  суду Миколаївської області від 04.06.2003 р.
по справі за скаргою гр. Т. на рішення управління Пенсійного фонду
України   в   Центральному  районі  м.  Миколаєва  про  відмову  в
призначенні пенсії  державного  службовця,  в  порядку  письмового
провадження,  колегією  суддів  встановлено,  що  судами першої та
апеляційної  інстанції  не   порушено   норми   матеріального   та
процесуального права.

     Відповідно до  пункту  2 постанови Кабінету Міністрів України
від 22.11.2001 N 1571  ( 1571-2001-п  ) (1571-2001-п)
          її  дія  поширюється  на
наукових працівників,  які працювали на державних підприємствах, в
установах,  організаціях та  вищих  навчальних  закладах  колишніх
Української РСР,  інших республік СРСР,  а також СРСР, таким чином
судами першої та апеляційної інстанції було правильно визнано,  що
стаж роботи гр.  Т.,  до вступу на державну службу, відноситься до
стажу наукової діяльності і складає 21 рік 4 місяці 18 днів.

     Як вбачається з матеріалів справи,  а саме  записів  трудової
книжки, з 29.03.94 р. по 09.09.99 р., прийнявши присягу державного
службовця, гр.  Т.  працював  в  Державній  податковій   інспекції
м. Миколаєва  на посаді начальника відділу комп'ютеризації,  тобто
стаж державної служби склав 5 років 5 місяців 10 днів.

     Згідно частини 17 статті 24 Закону  України  "Про  наукову  і
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
         для наукових працівників,
які перейшли на роботу до органів державної влади на  посади,  які
згідно  з  чинним  законодавство  відносяться  до посад державного
службовця,  стаж наукової роботи  на  державних  підприємствах,  в
установах,  організаціях  зараховується до стажу роботи державного
службовця.  З цих підстав загальний стаж роботи (державної служби)
гр.  Т. складає 26 років 9 місяців 28 днів, що відповідно до вимог
статті 37 Закону України "Про державну службу"  ( 3723-12  ) (3723-12)
          дає
право на отримання пенсії державного службовця.

     Таким чином,  судами  першої та апеляційної інстанції правова
оцінка обставин по справі дана  вірно,  а  тому  касаційна  скарга
управління Пенсійного   фонду   України   в   Центральному  районі
м. Миколаєва залишається без задоволення,  а рішення  Центрального
районного   суду   м.   Миколаєва  від  28.03.2003  р.  та  ухвалу
апеляційного  суду  Миколаївської  області   від   04.06.2003   р.
необхідно залишити без змін.

     Керуючись ст.ст.   212,  220,  222,  223,  224,  230  Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  колегія суддів
У Х В А Л И Л А:

     Касаційну скаргу   управління   Пенсійного  фонду  України  в
Центральному районі  м.  Миколаєва  на  ухвалу  апеляційного  суду
Миколаївської  області  від 04.06.2003 р.,  якою залишено без змін
рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.03.2003 р.
по справі за скаргою гр. Т. на рішення управління Пенсійного фонду
України  в  Центральному  районі  м.  Миколаєва  про   відмову   в
призначенні пенсії державного службовця, залишити без задоволення,
а рішення судів - без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.