Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2007

у справі № А27/154 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2007, позов задоволено: визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 12.05.2006 № 0000391701/0, від 30.06.2006 № 0000391701/1.

Судові рішення вмотивовані тим, що декларування позивачем сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість та сум податкового кредиту за квітень-грудень 2005 року здійснено позивачем у відповідності до вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

В касаційній скарзі ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права –підпунктів 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства СПД ОСОБА_1 за період з 01.01.2003 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт від 06.05.2006 та винесено податкове повідомлення-рішення від 12.05.2006 № 0000391701/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 13657,5 грн. (в т.ч. 9105,00 грн. –основний платіж та 4552,5 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2006 № 0000391701/1 на таку ж суму податкового зобов’язання.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено підпункт 7.3.1 пункт 7.3, підпункт 7.4.1 пункт 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, у зв’язку з чим завищено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за липень - грудень 2005 року на 29971,00 грн.

Згідно преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) цей Закон є спеціальним законом з податку на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг), згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судами встановлено, що позивач формував свої податкові зобов’язання по факту отримання коштів від покупців, тобто дії позивача повністю узгоджуються з порядком визначення податкових зобов’язань, встановленим підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 цього Закону. Крім того, наведена норма Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) не ставить в залежність факт виникнення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у продавця товару з його обов’язком виписувати покупцю товару податкову накладну.

Згідно акту перевірки порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) зумовлено відсутністю даних про залишки товарно-матеріальних цінностей станом 01.04.2005, 01.07.2005, 01.10.2005, 01.01.2006. Разом з тим, податкових кредит позивача у періоді, що перевірявся, складався із сум податків, нарахованих (сплачених) ним у зв’язку з придбанням товарів та послуг, подальше використання яких в межах господарської діяльності підтверджено відповідними документами (товарними чеками, які містять номенклатуру та вартість реалізованих товарів, накладними, виписками про рух коштів на банківському рахунку).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту

Судами встановлено, що податковий кредит позивача у звітних податкових періодах, за які здійснена перевірка, підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, книгою обліку придбаних товарів (робіт, послуг); факт використання позивачем придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності встановлено ДПІ в ході перевірки.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 30.11.2006 № 2017 висновок ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, викладений в акті перевірки щодо завищення позивачем суми податкового кредиту за квітень-грудень 2005 року на 39076,00 грн. та заниження суми податкових зобов’язань на 9105,00 грн., документально не підтверджується.

З огляду на викладене постановлені у справі судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права; доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, у зв'язку з чим підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2007, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.