Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Міненка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007

у справі № 18/235 господарського суду Рівненської області

за позовом приватного підприємства "Граніт-М"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Постановою господарського суду Рівненської області від 27.10.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 22.06.2006 № 0000952342/0/23-121 про визначення приватному підприємству "Граніт-М"податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 24783,70 грн., в тому числі 20867,00 грн. –основний платіж та 3916,70 грн. –штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що при збільшенні позивачу за результатами перевірки скоригованого валового доходу за І квартал 2006 року на 10268,00 грн., що відповідає загальній сумі реалізованих товарів ДП "Ліфт-Сервіс"МПП "Леда"та МП "Редуктор-Сервіс", ДПІ не враховано наявну у позивача станом на 01.01.2006 дебіторську заборгованість ДП "Ліфт-Сервіс"МПП "Леда"в сумі 12321,60 грн., що позбавляє можливості визначити дійсну суму податкових зобов’язань позивача за І квартал 2006 року. Суд також виходив з того, що витрати в сумі 73300,00 грн. у зв’язку з придбанням посередницьких послуг у ТОВ "Еліт"правомірно віднесені в податковому обліку до валових витрат за ІУ квартал 2005 року, як підтверджені актом здачі-прийняття наданих послуг від 31.10.2005 та податковою накладною від 31.10.2005 № 01.164, виписаною ТОВ "Еліт".

В касаційній скарзі ДПІ у м. Рівне просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, доводячи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 5.1 ст. 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За визначенням пункту 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 цієї статті).

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 зазначеного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Доводячи правомірність збільшення за наслідками перевірки в податковому обліку ТОВ "Граніт-М"за І квартал 2006 року валового доходу на 10268,00 грн., ДПІ посилалась на те, що позивач, реалізувавши ДП "Ліфт-Сервіс"МПП "Леда"та МП "Редуктор-Сервіс" товар (автоматичні вимикачі, катушки, редуктори) згідно накладних від 31.03.2006 № 222 на суму 8433,34 грн. (без ПДВ) та від 21.03.2006 № 208 на суму 1835,00 грн. (без ПДВ) відповідно, не включив до валового доходу вказані суми доходу. Ці доводи відповідача вимагали перевірки та встановлення дійсних обставин щодо отримання позивачем доходу від реалізації товару на суму 10268,00 грн. як такі, що мають істотне значення для правильного вирішення питання про валовий дохід позивача за І квартал 2006 року, а відтак і про його дійсне податкове зобов’язання за цей звітний податковий період. Пославшись не існування в обліку позивача дебіторської заборгованості ДП "Ліфт-Сервіс"МПП "Леда"в сумі 12321,60 грн. як на підставу висновку про неправомірне збільшення ДПІ за результатами перевірки суми валового доходу в податковому обліку позивача за І квартал 2006 року, суд, разом з тим, не обґрунтував цей висновок посиланням на норму матеріального права, якою б було передбачено звільнення платника податку від включення доходу від продажу товару (робіт, послуг) до валового доходу в разі існування дебіторської заборгованості покупця.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Встановлене пунктом 5.11 цієї статті застереження щодо заборони додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не відміняє вимоги пункту 5.1 цієї статті, а відтак і обов’язкового доведення в судовому процесі обставин щодо зв’язку витрат, понесених платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), з його господарською діяльністю, оскільки ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмету доказування по справі зі спору стосовно правильності ведення платником податку податкового обліку в частині формування валових витрат.

З огляду на це суду слід було не обмежуватися посиланням на пункт 5.11 ст. 5 вказаного Закону, а з’ясувати, які саме посередницькі послуги позивач придбав у ТОВ "Еліт", витрати в сумі 73300,00 грн. за які були ним віднесені до валових витрат за ІV квартал 2005 року, та як позивач використав ці послуги у власній господарській діяльності, з витребуванням відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій вказані обставини встановлені не були, що вплинуло на правильність ухвалених у справі судових рішень, останні, як постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідно до частин 2 та 4 ст. 227 КАС України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, повно і всебічно встановити обставини справи, зокрема щодо відповідності суми валового доходу ТОВ "Граніт-М"за І квартал 2006 року його дійсним доходам за цей звітний податковий період, а також щодо зв’язку посередницьких послуг, придбаних у ТОВ "Еліт", з господарською діяльністю позивача, та вирішити спір згідно норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 та постанову Господарського суду Рівненської області від 27.10.2006, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.