Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Конюшка К.В., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Нікопольської ОДПІ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року по справі № 17/190 за позовом Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго"до Нікопольської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року, позовні вимоги Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго"до Нікопольської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 19.10.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Нікопольська ОДПІ просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити НКП "Нікопольтеплоенерго"у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковою інспекцією була здійснена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго"за період з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р., висновки якої були відображені в акті №103/231.05472525 від 14.07.2005р.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001482342/0/27426 від 18.07.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 118601,65 грн., у тому числі 98834,71 грн. - основний платіж, 19766,94 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилається на те, що позивачем було включено до складу валових витрат понаднормативні втрати теплової енергії у мережі, що призвело до завищення валових витрат за 2004 р. у сумі 453 287,06 грн. та за перший квартал 2005 р. у сумі 399 238,82 грн. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем було порушено вимоги п.5.1. п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2004 року між НКП "Нікопольтеплоенерго"та ДП "Газ-тепло"був укладений договір купівлі продажу теплової енергії № 17/04545, предметом якого є продаж теплової енергії на власні потреби позивача в межах договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії № 17/04-261 від 01.10.2004 року.

Згідно з п.3.1 вказаного договору кількість та вартість теплової енергії, що продається за договором за обліковий період визначається на підставі актів прийому-передачі.

Відповідно до п. 5 рішення Нікопольської міської ради №823 від 27.12.2000 року "Про узгодження тарифів на послуги теплопостачання у м. Нікополі"планові теплові витрати теплових мереж вирішено узгодити в розмірі 13% від кількості відпущеної теплової енергії, що підлягає реалізації.

Крім цього, судами вірно встановлено, що в розрахунках щодо кількості та протранспортованої готової продукції за жовтень 2004 року і березень 2005 року зазначено, що власні потреби теплової енергії позивача і нормативні втрати теплової енергії у теплових мережах є різними чинниками.

Методики визначення втрат теплоти у теплових мережах, а також власні потреби наведені в нормах та вказівках по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні, затверджені Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 14.12.1993р.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Враховуюче викладене, податковий орган не мав законних підстав порівнювати втрати, які встановлені рішенням Нікопольського міськвиконкому №823 від 27.12.2000 року у розмірі 13% із сумами витрат на власні потреби, що за своєю природою не є тотожними чинниками, а отже відповідач не мав законних підстав зменшувати суми віднесені до валових витрат позивача у спірному періоді, що пов’язані з витратами на власні потреби підприємства.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанції дійшли вірного та обґрунтованого висновку про те, що витрати теплової енергії підприємством на власні потреби є витратами, понесеними у зв’язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, наданням послуг з теплопостачання, оскільки вони є необхідними для нормального процесу виробництва теплової енергії (потреби котлів, необхідність опалення адміністративних і промислових приміщень).

Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, встановленим по справі обставинам та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Частина 1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Нікопольської ОДПІ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.