2-27/1623-2006А Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині донарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД - 23.12.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2006р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 р., позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Керченської МДПІ № 0000092230/3 від 03.06.2005 р. в частині донарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 105512,95 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 170,00 грн.

ДПІ у Ленінському районі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права: ст. 2, ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"та порушення норм процесуального права: ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом перевірки № 247/32148768/23-5 від 25.11.2004 р. зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР, яке полягало у порушенні термінів розрахунку по контракту купівлі-продажу № 1 від 03.09.2003р. на постачання товару (спирту коньячного), укладеного з DEVOHS Tradinq S.A. (Уругвай), та ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"від 19.02.1993 р. № 15-93, яке полягало у порушенні строків декларування валютних цінностей за межами України.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092230/0 від 25.11.2004 р. про визначення позивачеві пені за порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями в сумі 105682,95 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення - рішення №0000092230/3 від 03.06.2005 р. про визначення позивачеві пені за порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями в сумі 105682,95 грн.

Між ТОВ "Алеф-Виналь-Крим"(покупець) та фірмою DEVOHS Tradinq S.A. Уругвай (продавець) укладено контракт від 03.09.2003 р. № 1, за умовами якого продавець зобов’язався продати, а покупець прийняти та оплатити спирт коньячний. Загальна вартість товару складає 1080000 доларів США.

Відповідно до п. 2.2, п. 2.3 додаткової угоди від 24.11.2003 року № 7 загальна вартість контракту склала 3346850 доларів США. Оплата здійснюється покупцем на підставі виставлених рахунків в безготівковій формі у вигляді передоплати частинами: 1000000 дол. США не пізніше 13.11.2003 р.; 1000000 дол. США не пізніше 27.11.2003 р.

Позивач перерахував передоплату продукції на суму 2000000 дол. США платіжними дорученнями № 1 від 13.11.2003 р. на суму 1000000 дол. США та № 3 від 27.11.2003 р. на суму 1000000 дол. США.

Товар був переданий від нерезидента по оформлених імпортних вантажних митних деклараціях № 032360 від 16.12.2003 р. на суму 164933,30 дол. США, ВМД № 032667 від 18.12.2003р. на суму 1250759,10 дол. США, ВМД № 033991 від 30.12.2003р. на суму 71913,00 дол. США, ВМД № 500040000/4/018727 від 14.07.2004 р. на суму 127072,68 дол. США.

Товар (спирт) у кількості 53900 л вартістю 85701,00 грн. взятий під митний контроль 15.10.2003 р.

Таким чином, станом на 30.12.2003 р. постачання товару на адресу ТОВ "Алеф-Виналь-Крим"було проведене на загальну суму 1700379,08 дол. США.

Грошові кошти у розмірі у розмірі 299620,92 дол. США надійшли на валютний рахунок позивача від продавця 27.02.2004 р. як повернення передоплати за контрактом № 1.

Оскільки при митному контролі цієї поставки було встановлено розбіжності (зменшення) суми поставленого товару-спирту коньячного за вказаною митною декларацією та інвойсом, Управлінням СБУ в Одеської області було порушено провадження у кримінальній справі по факту контрабанди коньячного спирту.

19.12.2005р. провадження по справі припинено за відсутності у діях посадових осіб ТОВ "Алеф- Виналь-Крим" складу злочину.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекції у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Виходячи із змісту вказаної норми Закону, обов’язковість отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України резидентом ставиться у залежність від факту здійснення імпортних операцій з перевищенням відстрочення поставки більш як на 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу (або виставлення векселя) на користь постачальника продукції, що імпортується.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, пеня підлягала стягненню саме за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 вказаного Закону, у даному випадку, за здійснення поставки товару нерезидентом з перевищенням 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, авансовий платіж на загальну суму 2000000 доларів США був перерахований позивачем 13.11.2003 р. (на суму 1000000 дол. США) та 27.11.2003 р. (на суму 1000000 дол. США.).

Станом на 30.12.2003 р. товар поставлений позивачеві на загальну суму 1700379,08 дол. США.

У касаційній скарзі податкова інспекція наполягає на тому, що станом на 28.02.2004 р. та по 05.05.2004 р. дебіторська заборгованість складала 85701,00 дол. США.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими доводами податкової інспекції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959-XII імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту ст. 1 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність"визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Отже, закон момент здійснення імпорту пов’язує з наявністю будь-якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Наведене положення Закону спростовує позицію податкової інспекції, викладену у касаційній скарзі, стосовно того, що момент переходу права власності не є визначальним для встановлення дати імпорту.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами контракту № 1 право власності на товар переходить до покупця у порядку п. 3.2. контракту: БАР кордон України, СІР прикордонний порт України.

Вказані терміни Інкотермс 2000 означають, що у продавця зобов’язання з постачання товару закінчується, а у покупця право на приймання виникає у момент передачі товару через борт вантажного судна (розвантаження за рахунок продавця), не перетинаючи митний кордон України і у визначеному місці - порт Іллічивськ.

Виконавши всі умови контракту № 1, право власності на товар до покупця перейшло у момент доставки товару, що відповідає моменту здійснення імпорту у розумінні ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Податкова інспекція у касаційній скарзі також наполягає на тому, що імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту оформлення ВМД, а наявна залізнична накладна від 15.10.2003 р. та інвойс від 07.10.2003 р. з відмітками регіональної митниці "Під митним контролем" не є документами, що підтверджує перетин товару митного кордону України.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такою позицією податкової інспекції з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України під "ввезенням в Україну та вивезенням з України"розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України (ст. 37 Митного кодексу України), неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття "перетину товаром митного кордону України" збігається із "переміщенням товару через митний кордон України –ввезенням товару в Україну", підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу "під митним контролем"з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

При чому, "перетин товаром митного кордону України", який засвідчується відбитком штампу "під митним контролем"з відповідною датою, не можна ототожнювати з "пропуском товарів через митний кордон України", який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України (ст. 69 Митного кодексу України) і який підтверджується оформленою ВМД.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

До того ж, як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, товар по залізничній накладній прибув у розпорядження митниці 15.10.2003 р., але завершення митного оформлення товару не було здійснено у визначений ст. 78 Митного кодексу України строк в наслідок протиправних дій митниці.

Суд касаційної інстанції знаходить безпідставними доводи податкової інспекції стосовно того, що попередня добровільна сплата позивачем пені у сумі 9582,42 грн. за 2 дні перевищення здійснення імпортної операції не забороняє податковому органу застосувати таку санкцію до порушника шляхом прийняття відповідного рішення.

Визнавши прострочення терміну, передбаченого ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", та добровільно сплативши пеню, стягнення якої передбачено ст. 4 цього ж Закону, позивач добровільно сплатив передбачену Законом адміністративно-господарську санкцію, тобто зазнав юридичної відповідальності і повторне застосування такої санкції контролюючим органом суперечить приписам ст. 61 Конституції України, за якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2006 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.