Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2007 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2007 р.

у справі № 11/161/07-АП

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2007 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2007 р., позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0001231702/0 від 28.08.2006 р., №0001231702/1 від 15.09.2006 р., №0001231702/2 від 21.11.2006 р., №0001231700/3 від 25.01.2007 р. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом № 142/17-2/2732004592 від 11.08.2006 р. перевірки за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2006 р. зафіксовано завищення позивачем загальної суми валових витрат за 2005 рік на 27703,61 грн. та зафіксовано порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"від 26.12.1992 р. № 13-92, яке зумовило заниження прибуткового податку в сумі 3601,47 грн.

Податкова інспекція виходила з того, що позивач врахував до суми валових витрат документи, видані ТОВ "Крістіна", установчі документи якого рішенням суду у справі № 2-1228/2003 р. від 24.02.2005 р. визнані недійсними з моменту реєстрації.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо відсутності з боку позивача порушень вимог закону при формуванні валових витрат за спірний період.

Приписи п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"забороняють віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та реальність понесених витрат. І тільки за повної відсутності таких документів валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, зокрема прибутково-касовими ордерами.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції, викладеною у касаційній скарзі, про необхідність позбавлення платника податку на додану вартість права на включення до валових витрат витрати у грошовій формі, здійснені як компенсація вартості придбаного товару у ТОВ "Крістіна", з тих підстав, що установчі документи останнього були визнані недійсними судовим рішенням.

Виходячи із вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України до дня внесення запису до єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

ТОВ "Крістіна"на час здійснення господарської операції не було виключено з державного реєстру підприємств, відповідно, мало цивільну правоздатність, у зв’язку із чим не було позбавлено права здійснювати господарську діяльність.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.