Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Первомайську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2008 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008 р.

у справі № 2а-1982/08 (22а-12360/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзалізничпром"

до 1. Державної податкової інспекції у місті Первомайську Луганської області

2. Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за декларацією за травень 2007 року в сумі 90545 грн., -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008 р., позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Укрзалізничпром"бюджету заборгованість з податку на додану вартість за травень 2007 року в сумі 90545 грн. та судові витрати в сумі 905,45 грн.

ДПІ у м. Первомайську подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права, яке полягало у незастосуванні п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Головне управління Державного казначейства України та заступник прокурора Луганської області подали заяви у порядку ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України про приєднання до касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

19.06.2007 р. ТОВ "Укрзалізничпром"подало до ДПІ у м. Первомайську податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2007 року, в якій заявило до бюджетного відшкодування 90545 грн.

23.08.2007 р. податковим органом здійснено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника за березень-травень 2007 року, за наслідками якої складено довідку № 667/23-32082194, якою підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2007 року в сумі 39658 грн.

Бюджетне відшкодування в сумі 50887 грн. податковим органом не підтверджено у зв’язку із неотриманням відповідей на запити за зустрічними перевірками.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено.

Суд касаційної інстанції знаходить такими, що ґрунтуються на приписах п.п.7.2.6 п. 7.2, 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, 7.7.2, п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість) висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності у податкового органу правових підстав для висновків про неправомірність заявлення позивачем у травні 2007 року сум до бюджетного відшкодування.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п. 7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), якого платник податків зобов’язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від’ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість у межах сплачених у попередньому податковому періоді сум податку на додану вартість постачальникам товару.

Відсутність документального підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товару не впливає на право платника податку (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та на право на заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов’язку при формуванні податкового кредиту та заявленні суми від’ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету та правил здіснення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Первомайську Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.07.2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.