К-7631/06 Про визнання угоди, щодо надання інформаційних послуг недійсною - Текст документа

Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція (надалі - позивач, Новокаховська ОДПI) звернулась до Господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайстер" (надалі - відповідач-1, ТОВ "Будмайстер") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сток-ВМ" (надалі - відповідач-2, ТОВ "Сток-ВМ") про визнання угоди від 12.11.2002р. № 12/11 недійсною.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 16.06.2005р. у справі № 8/166-ПД-05 (суддя - Хом'якова В.В.) позов задоволено:

- визнано недійсними на підставі ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) договір № 12/11 від 12.11.2002р. "про надання інформаційних послуг", укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сток-ВМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмайстер";

- стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сток-ВМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайстер" товари загальною вартістю 131 676,00 грн, стягнено до Державного бюджету України 700,88 коп. державного мита та 59,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу;

- стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайстер" в доход держави 131 676,00 грн., стягнено до Державного бюджету України 700,88 коп. державного мита та 59,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Господарський суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що фактичні обставини справи свідчать про обгрунтованість висновків позивача, що оспорюваний договір укладений відповідачами саме з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, що виявилось у умисному ухиленні з боку ТОВ "Сток-ВМ" від сплати податків та зборів до Державного бюджету України.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. у справі №8/166-пд-05 (головуючий суддя - Хуторний В.М., судді: - Кричмаржевський В.А., Радченко О.П. ) підтверджено правильність правової позиції господарського суду першої інстанції та залишено без змін рішення господарського суду Херсонської області від 16.06.2005р. у справі № 8/166пд-05, а апеляційну скаргу ТОВ "Будмайстер"- без задоволення.

ТОВ "Будмайстер" не погоджуючись з рішення господарського суду Херсонської області від 16.06.2005р. та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005р у справі № 8/166пд-05 звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вказана касаційна скарга мотивована тим, що господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оспорюваних судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст.19 та ст.124 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.49 ЦК УРСР (1540-06) , ст.ст. 1, 43 ГПК України (1798-12) .

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2005р. у справі № 8/166пд-05 вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана для розгляду Вищому адміністративному суду України.

Заперечень на касаційну скаргу від позивача та відповідача-2 до суду касаційної інстанції не надійшло.

Представники сторін у судове засідання суду касаційної інстанції не з'явились, своїм процесуальним правом, що передбачене ст.49 КАС України (2747-15) не скористались, про причини не явки суду не зазначили, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Між відповідачами був укладений договір № 12/11 від 12 листопада 2002р. про надання інформаційних послуг, де ТОВ "Будмайстер" є - замовником, а ТОВ "Сток-ВМ" - виконавцем.

Предметом вказаного договору, відповідно до п.1.1, є надання інформації про підприємства, установи органнізації, яким необхідні послуги з будівництва та реконструкції об'єктів нерухомості (надалі Iнформаційні послуги) у відповідності до умов останнього.

Відповідно до п. 4.1 договору від 12.11.2002р. № 12/11, винагорода ТОВ"Сток-ВМ" за надані послуги складає - 131 676,00 грн.

Додатковою угодою від 05.04.2003р. сторони змінили порядок розрахунків шляхом передачі виконавцю зустрічної продукції, зазначеної в специфікації (додаток до додаткової угоди).

Факт виконання угоди підтверджується:

- підписаним відповідачами актом приймання-передачі інформаційних послуг за змістом якого ТОВ "Сток-ВМ" передало, а ТОВ "Будмайстер" прийняло інформаційні послуги про підприємства, установи, організації, вказані в п.2.5 Договору про надання інформаційних послуг від 12.11.2002р. № 12/11;

- видатковою накладною № РН-0000161 від 06.04.2003р. в оплату робіт, виконаних по вказаному договору ТОВ "Будмайстер" передало ТОВ "Сток-ВМ" матеріальні цінності на суму 131 676,00грн., у тому числі ПДВ 21 946,00грн.;

- ТОВ "Сток-ВМ" видало ТОВ "Будмайстер" податкову накладну від 20.11.2002р. № 62 на загальну суму 131 676,00 грн. в тому числі ПДВ 21 946,00грн.;

- ТОВ "Будмайстер" на підставі видаткової накладної № РН-0000161 від 06.04.2003р. видало ТОВ "Сток-ВМ" податкову накладну від 06.05.2003р. № 142/2 на загальну суму 131 676,00 грн. в тому числі ПДВ 21 946,00грн.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 3 червня 2004 року статутні документи ТОВ "Сток-ВМ" визнані недійсними від 04.07.2002р. та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Сток-ВМ" від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартітсь.

Встановлено, що ТОВ "Сток-ВМ" зареєстровано на ім'я засновників - громадян Красненко В.А. та Ворони В.М. шахрайським шляхом без відома засновників невідомими особами. Фактично підприємницька діяльність ТОВ "Сток-ВМ" проводилась також невідомими особами. Директора Грегуль О.П., який підписав договір та інші документи, пов'язані з виконанням договор у з ТОВ "Будмайстер", засновники не призначали керівником товариства.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , який вступив в дію з 01.01.2004р., цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між відповідачами виникли та припинились (в зв'язку з виконанням спірної угоди) до набрання чинності новим Цивільним кодексом України (435-15) , судом визнається, що дані відносини регулюються Цивільним кодексом УРСР (1540-06) .

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам соціалістичної держави та суспільства.

За правилами ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) , якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій сторони на відшкодування одержаного.

При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , (надалі ГПК України (1798-12) , із врахуванням змін та доповнень) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За змістом ч. 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , (надалі КАС України (2747-15) , із врахуванням змін та доповнень) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, за змістом вказаних нормативно-правових актів встановлюється, що обов'язкою умовою для визнання судового рішення в якості доказу, яке не потребує доказування є набрання останнім законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03.06.2004р. станом на 25.06.2004р. чинності не набрало (згідно відмітки, що міститься на належним чином завіреній копії вказаного рішення). Докази набрання законної сили рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03.06.2004р на період розгляду справи у господарських судах першої та апеляційної інстанцій у матеріалах справи відсутні та це питання господарськими судами попередніх інстанцій не досліджувались.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає застосування вказаного рішення суду загальної юрисдикції у якості преюдиціального факту - необгрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного процесуального законодавства, що діяло на момент прийняття оспорюваних судових рішень.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилався на наявність протиправного умислу лише у посадових осіб ТОВ "Сток-ВМ".

Враховуючи наведене, встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, і мало бути предметом дослідження у цій справі. Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Судження, висновки суду, викладені в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 03.06.2004р., яким були визнані недійсними установчі документи ТОВ "Сток-ВМ" та свідоцтво платника податку на додану вартість, а також неправомірною вся комерційна діяльність підприємства, починаючи з моменту реєстрації, не були обов'язковими для господарських судів. Рішення суду в цивільній справі, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України (1798-12) (на момент прийняття оспорюваних судових рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій) щодо фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішення районного суду не звільняло господарський суд від встановлення наявності умислу підприємства на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняв недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено зі змісту рішення господарського суду Херсонської області від 16.06.2005р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. у справі № 8/166-пд-05, умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) - є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Такою метою, в даному випадку, є ухилення від сплати податків та зборів, що передбачені чинним податковим законодавством України.

Несплата податків дійсно є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у відповідачів при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Крім того, для доведення тверджень про порушення відповідачем-2 встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності у відповідача-2 податкового боргу та заподіяння державі шкоди допустимими доказами можуть бути, зокрема, податкові вимоги, надіслані відповідачу-2 у зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Будь-які докази чи аналіз обставин, які могли б бути підставою для висновкіз з приводу зазначених вище обставин господарськими судами попередніх інстанцій фактично зроблено не було.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність порушення норм матеріального права та підстав для часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням рішень господарських судів першої та апеляційної інстанцій та направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі та всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір по суті відповідно до норм чинного законодавства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайстер" від 20.09.2005р. № 227/09 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. та рішення господарського суду Херсонської області від 16.06.2005р. у справі № 8/166-ПД-05 - задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005р. та рішення господарського суду Херсонськоїобласті від 16.06.2005р. у справі № 8/166-ПД-05 - скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .