Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Харченка В.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Чалого С.Я.

Черпіцької Л.Т.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК про зобов’язання вчинити певні дії,-

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК про зобов’язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 листопада 2008 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"за 2006 рік та за період з 09 липня до 31 грудня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК, в якій ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус "дитина війни", що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік"дію ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано таким що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Щодо доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни"відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України"і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

В частині задоволення позовних вимог позивача за 2006 рік суди першої та апеляційної інстанцій дійшли хибного висновку. Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 року (3235-15) дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік було зупинено. Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік"від 20.12.2005 року (3235-15) та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року

Згідно ст.. 225 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтею 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року скасувати в частині зобов’язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006 рік в розмірі 1290,60 грн.

В решті постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .