Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Фадєєвої Н.М., судді-доповідача Гуріна М.І., суддів Маринчак Н.Є., Гордійчук М.П., Юрченка В.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Рівненського обласного військового комісаріату на рішення апеляційного суду Рівненської області від 17.03.2004 у справі N 2-435/03 за позовом гр. С до Рівненського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації замість речового майна, В С Т А Н О В И Л А:

Гр. С звернувся до суду з позовом до Рівненського ОВК про стягнення грошової компенсації замість речового майна в сумі 2060 гривень, коефіцієнту індексації від цієї суми - 1250 гривень, моральну шкоду в сумі 1800 гривень, витрати на проїзд до міста Рівного в зв'язку з розглядом цивільної справи в сумі 143 гривні та витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 220 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду від 19.11.2003 позов гр. С задоволено в частині стягнення грошової компенсації за невикористане речове майно та витрати на допомогу адвоката. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17.03.2004 рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу в позові про стягнення моральної шкоди скасовано і ухвалено стягнути з Рівненського ОВК на користь позивача 1025 гривень морального відшкодування. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду Рівненської області від 17.03.2004 в частині стягнення моральної шкоди, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Рівненської області від 17.03.2004, а рішення Рівненського міського суду від 19.11.2003 залишити в силі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом апеляційної інстанції не правильно застосовані норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що гр. С проходив військову службу і в 1998 році був звільнений в запас. Згідно довідки N 44 від 19.04.99 мав право на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в сумі 2060 гривень 97 копійок, але відповідач відмовив йому в цьому.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди судом апеляційної інстанції мотивовано тим, що невидача відповідачем речового майна і невиплата протягом п'яти років його вартості позивачу, порушила його права і примусила його терпіти моральні страждання.

Судова колегія прийшла до висновку, що підстави для скасування рішення та призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні, а тому відхиляє касаційну скаргу і залишає судове рішення без змін при попередньому розгляді справи.

Керуючись ст. ст. 212, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Рівненського обласного військового комісаріату відхилити, а рішення апеляційного суду Рівненської області від 17.03.2004 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.