Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

У листопаді 2008 року прокуратура м. Армянська Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі ОСОБА_6 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську Автономної Республіки Крим про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за як "дитині війни".

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим нарахувати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну державну соціальну допомогу за листопад –грудень 2007 року в розмірі 249,07 грн., за червень –листопад 2008 року В розмірі 584,90 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську Автономної Республіки Крим задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008 змінено в частині зобов’язання відповідача сплатити нараховану постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську Автономної Республіки Крим звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Так, скаржник вважає, що Управління виконало свої функції відносно виплати допомоги позивачу у 2007-2008 роках у повному обсязі і всі кошти отримані відповідачем з Державного бюджету на ці цілі виплачені дітям війни згідно ст.95 Конституції, ст. 87 Бюджетного кодексу, Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) . Управління виконує функції виплати допомоги, а не встановлює розміри цих виплат і не має повноважень щодо надання центральним органам виконавчої влади пропозицій, заявок відносно розміру допомоги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV "Прикінцеві положення" Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) цей Закон набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Законом України № 489-V від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак Рішенням Конституційного Суду України №6-рн/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону. Законом України N 107-VI від 28.12.2007 "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , зокрема пунктом 41 статті 58, було встановлено, що у 2008 році дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнано неконституційним положення п. 41 ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно відмови у стягненні оскаржуваних сум за період до листопада 2007 року, оскільки відповідно до ст. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Відтак, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 1 листопада 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 22 травня 2008 року діяли норми Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , які по-іншому регулювали ці правовідносини, та оскільки ці норми прийняті пізніше в часі, то вони мали пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Армянську Автономної Республіки Крим залишити без змін, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2008 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2009 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.