Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Голубєва Г.К., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі –Північна МДПІ)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2006

у справі № А17/166

за позовом приватного підприємства "СВ Альянс"(далі –ПП "СВ Альянс")

до Північної МДПІ

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.09.2005 № 0001382301/0/20542/10/231 в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 661,08 грн. основного платежу та 330,54 грн. штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2006, позов задоволено. Ухвалені у справі судові акти мотивовано тим, що витрати позивача на відрядження його керівника до м. Санкт-Петербургу, а також на оплату транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажу підтверджені належними документами та обґрунтовано віднесені до валових витрат ПП "СВ Альянс".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Північна МДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що відсутність у позивача товарно-транспортної накладної на підтвердження факту отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом виключає правомірність віднесення витрат на оплату цих послуг до складу валових витрат підприємства. До того ж, за посиланням відповідача, ПП "СВ Альянс"не було підтверджено витрати на відрядження у сумі 280 грн., а саме –добові за 25.04.2004.

У судове засідання представники сторін не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- за наслідками проведення Північною МДПІ документальної перевірки ПП "СВ Альянс" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2005, оформленої актом від 12.09.2005 № 116/231, було виявлено, зокрема, факт безпідставного віднесення до складу валових витрат витрат на оплату наданих приватним підприємством "Котьонок"транспортних послуг у сумі 1208,33 грн. та витрат на відрядження у сумі 1436 грн. за авансовим звітом від 30.04.2004 № 23;

- фактично за запрошенням закритого акціонерного товариства "Сервіс-Склад"(м. Санкт-Петербург, Росія), викладеним у надісланій позивачеві факсограмі, на підставі наказу від 23.04.2004 № 12 директор ПП "СВ Альянс"ОСОБА_1 був направлений у відрядження до м. Санкт-Петербургу, Росія, "для дослідження зразків промислової продукції та можливих комерційних переговорів про подальше співробітництво строком на 7 днів з 24.04.2004 по 30.04.2004", про що було видано посвідчення про відрядження;

- витрати позивача на відрядження ОСОБА_1 відповідно до звіту останнього про використання авансових коштів, наданих на відрядження, від 30.04.2004 № 23 склали 1436 грн., у тому числі 18 грн. –добові по Україні (24.04.2004), 1400 грн. –добові по Росії (з 25.04.2004 по 29.04.2004 включно) та 18 грн. –добові по Україні (30.04.2004);

- відповідно до умов договору від 01.01.2004 № 7, укладеного ПП "СВ Альянс"(замовник) та приватним підприємством "Котьонок"(перевізник), останній зобов’язався надати позивачеві послуги з перевезення пасажирів та вантажів згідно із заявкою замовника;

- на виконання цього договору за відповідними заявками позивача приватним підприємством "Котьонок"було виконано замовлені ПП "СВ Альянс"перевезення на загальну суму 1450 грн., що підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі послуг, виставленим перевізником рахунком від 26.04.2004 № 14 та складеною ним податковою накладною від 30.04.2004 № 165.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності віднесення позивачем витрат на оплату названих послуг з перевезення та витрат на відрядження ОСОБА_1 до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи ( добових витрат ), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду .

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (663-99-п) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) установлено для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів) такі граничні норми добових витрат: а) у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України - 18 гривень, для відряджень за кордон - 280 гривень.

Отже, як вбачається з установлених судами обставин справи, витрати позивача на відрядження ОСОБА_1 (добові витрати) за видом та розміром повністю відповідають наведеним законодавчим приписам, а тому мають бути визнані обґрунтованими.

Посилання скаржника на відсутність документального підтвердження витрат ПП "СВ Альянс"на відрядження у сумі 280 грн., а саме –добові за 25.04.2004, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами (зокрема, звітом ОСОБА_1 про використання авансових коштів, наданих на відрядження), а тому не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.

Не можна визнати правомірним і нарахування Північною МДПІ податку на прибуток та штрафних санкцій з причини відсутності у позивача товарно-транспортних накладних.

Адже на підставі листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про застосування товарно-транспортної накладної, дію спільного наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України від 07.08.1996 № 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" зупинено ("Урядовий кур'єр" від 07.03.2000 № 43). Тобто товарно-транспортна накладна вилучена з переліку бланків суворої звітності.

Водночас згідно зі статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств":

валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункту 5.1);

до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2);

не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац четвертий підпункту 5.3.9 пункту 5.3).

Таким чином, з урахуванням наведених норм Закону суди дійшли вірного висновку про те, що наявні у справі копії розрахункових та інших документів, складених внаслідок виконання приватним підприємством "Котьонок" перевезень за замовленням позивача, а саме - акт приймання-передачі послуг, виставлений рахунок від 26.04.2004 № 14 та податкова накладна від 30.04.2004 № 165 –є належною підставою для віднесення позивачем витрат на оплату цих послуг до складу валових витрат підприємства.

З урахуванням викладеного у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для скасування правильних та обґрунтованих рішень попередніх судових інстанцій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 у справі № А17/166 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.