Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Нечитайла О.М.,

Суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі: Бойченко Ю.П.

розглянувши касаційну скаргу  фонду соціального захисту інвалідів Вінницького обласного відділення

на  постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2005 року

у справі  № 13/124-05

за позовом  фонду соціального захисту інвалідів Вінницького обласного

відділення

до ВАТ "Стрижавський кар'єр"

про стягнення штрафних санкцій,  - 

В С Т А Н О В И В :

В березні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій з відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст.19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми  власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі  чотирьох відсотків від загальної численності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із середньо-обліковою чисельністю працівників облікового складу  на Стрижавському кар'єрі у 2002 році працювало 132 особи.

Створення 2-х і 5-ти робочих місць підприємству не зараховано на підставі того, що на протязі 2002 року двоє працівників, що мають інвалідність пропрацювали на протязі одного місяця.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25 травня 2005 року позов Вінницького відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ "Стрижавський кар'єр" про стягнення 6859,10 грн.-задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 6859,10 грн. штрафних санкцій, Державного бюджету 102 грн.- державного мита, ДП "Судовий інформаційний  центр"-118 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду  від 27 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі позивач просить рішення апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно  від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні)  , в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Виходячи зі змісту ст.238 ГК України (436-15) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до  суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно - господарські санкції,  тобто  заходи організаційно - правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ст.250 ГК України (436-15) адміністративно - господарські санкції, до кола яких відносяться  і штрафні санкції, передбачені ст.20 вищеназваного Закону, можуть бути застосовані  до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим і суб'єктом встановлених  законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами апеляційної інстанції було вірно зазначено, що  з викладених приписів чинного законодавства та встановлених судами обставин справи випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2002 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2003 року. А отже, припис ст.250 ГК України (436-15) має бути застосовано до спірних відносин сторін зі справи.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення суду першої інстанції, в зв'язку з невірним застосуванням матеріального права підлягає скасуванню, а заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню

Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог матеріального  і процесуального права постановив обгрунтоване рішення, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220,221,223,224,230,231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу  фонду соціального захисту інвалідів Вінницького обласного відділення залишити без задоволення..

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2005 року без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.