Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Кобилянського М.Г.

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Юрченка В.В.

секретар: Коваленко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Хмельницької області про зобов’язання видати довідку про розмір заробітної плати

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 24 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2007 року, -

У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і просила скасувати у довідках про зарплату від 07.07.2006 року №18/578 та від 18.08.2006 року №18/728 записи про щомісячну премію, на яку нараховуються страхові внески –180 грн. 12 коп. та 224 грн. 70 коп. і зобов’язати прокуратуру Хмельницької області видати довідку про заробітну плату станом на 01.04.2006 року відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", зазначивши в ній розмір щомісячної премії, на яку нараховуються страхові внески 145 % суми заробітної плати, залишивши без змін решту показників, та відкликати з управління Пенсійного фонду України вищевказані довідки.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2007 року залишено без змін постанову Хмельницького міськрайонного суду від 24 квітня 2007 року, якою у позові відмовлено.

Позивач вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що висновки судів суперечать ст. 22 Конституції України, яка передбачає, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, а також п.17 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що перерахунок пенсії провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. Просить судові рішення скасувати та постановити нове –про задоволення позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень без змін з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді старшого прокурора відділу прокуратури Хмельницької області і 22.01.1999 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому їй призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". На вимогу позивача прокуратурою Хмельницької області неодноразово видавались довідки про розмір заробітної плати старшого прокурора відділу прокуратури області, в тому числі і оскаржені нею, і на підставі яких управлінням Пенсійного фонду України в м.Хмельницькому проводився перерахунок її пенсії.

Статтею 49 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган, зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Судами встановлено, що відповідачем для перерахунку пенсії ОСОБА_1 видана довідка від 18.08.2006 року № 18/728 про те, що заробітна плата старшого прокурора відділу прокуратури Хмельницької області з 01.04.2006 року становить 2646грн.20 коп. і складається: посадовий оклад - 940 грн., класний чин –130 грн., вислуга років –428 грн., премія, на яку нараховуються страхові внески –224 грн. 70 коп., надбавка за особливо важливі завдання –749 грн., матеріальна допомога на оздоровлення –187 грн. 25 коп., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових потреб - 187 грн. 25 коп.

Відповідно до положень ч.12 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру"обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Положенням про преміювання працівників органів прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.03.2006 року №623 (v0623900-06) , передбачено, що преміювання працівників прокуратури здійснюється щомісячно в межах фонду преміювання, затвердженого у кошторисах видатків та економії фонду оплати праці; розмір премії визначається відповідно до об’єктивної оцінки роботи працівника та його особистого вкладу в загальні результати роботи у відсотках до місячної заробітної плати працівника без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами і виплачується щомісяця на підставі наказів прокурора.

Тобто, законодавством не визначено конкретних розмірів премій, а лише надано право керівнику відповідного державного органу визначати їх.

Суди дійшли до правильного висновку, що вимога позивача про зобов’язання включити в довідку про заробітну плату від 18.08.2006 року № 18/728 у графі премія, на яку нараховуються страхові внески замість 224 грн. 70 коп. –145 % заробітної плати, не ґрунтується на законі, оскільки премії в такому розмірі старший прокурор відділу прокуратури Хмельницької області з 01.04.2006 року не отримує.

В даному випадку суб’єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції, у відповідності до вимог законодавства та не порушив права та законні інтереси позивача.

За обставин, коли оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду від 24 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у випадках, з підстав, у строки та в порядку, визначених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.