2-21/05 Про стягнення податкової заборгованості - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на рішення апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2005 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості,

встановила:

У жовтні 2004 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулася до суду з зазначеним вище позовом.

Позовні вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_1, отримавши у 2002 році доход в сумі 1 132 010 грн. 16 коп., не сплатив у повному розмірі прибутковий податок.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2005 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 09 серпня 2005 року рішення суду першої інстанції скасоване та Державній податковій інспекції у Голосіївському районі міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що платником прибуткового податку з будь-яких доходів, що виплачуються громадянину за основним місцем роботи є підприємство, а тому обов'язок щодо внесення до бюджету сум прибуткового податку з доходів, що виплачувались громадянину, покладено на підприємство.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник позивача підтримала вимоги касаційної скарги з викладених в ній мотивів, представник відповідача просила в задоволенні скарги відмовити, вважаючи рішення суду апеляційної інстанції законним та обгрунтованим.

Розглянувши касаційну скаргу та перевіривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку необхідність її часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 227 КАС України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем було подано декларацію про доходи за 2002 рік, відповідно до якої він отримав дохід у розмірі 1320010 грн. 16 коп. За наслідком перерахунку прибуткового податку згідно положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року (13-92) позивачем здійснено перерахунок та донараховано ОСОБА_1 податок у розмірі 87894 грн. 10 коп. та винесено податкове повідомлення НОМЕР_1, копія якого є в матеріалах справи.

Розглядаючи справу по суті, суди не повністю встановили обставини справи, не витребували у сторін належних доказів та не перевірили їх, в зв'язку з чим рішення було прийнято передчасно за неповно досліджених обставин справи.

Як вбачається із матеріалів справи, органами податкової служби відповідно до статті 4 Закону України №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) прийнято податкове повідомлення-рішення за НОМЕР_1, відповідно до якого визначено податкове зобов'язання у розмірі 87894 грн. 10 коп.

Разом з тим, відсутні будь-які фактичні дані, які б свідчили про узгодження суми податкового боргу між сторонами та підтверджували направлення позивачем першої та другої податкової вимог, наслідками чого є право для звернення останнього до суду за стягненням боргу згідно чинного законодавства. Крім того, в матеріалах справи є довідки ВАТ "Запорізького металургійного комбінату "Запоріжсталь" (а. с. 11-13), із яких вбачається, що дохід відповідач отримував не за місцем основної роботи. Представник відповідача в усіх судових засіданнях стверджувала, що ОСОБА_1 не мав доходу не за місцем основної роботи за 2002 рік, але суди не перевірили зазначені вище письмові документи і не дали їм в своїх рішеннях належної оцінки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, враховуючи вимоги ст. 220 КАС України (2747-15) , відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти, а допущені судами помилки в застосуванні норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, усі ухвалені судові рішення по справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всіх передбачених законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавство вирішити спір.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити частково.

Скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 квітня 2005 року та рішення апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2005 року, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.