К-22426/09-С Про зобов'язання нарахувати недоплачену суму допомоги - 17.12.2009 Прийняття

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за статусом "Діти війни", -

У вересні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за 2006-2007 року в сумі 2733,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 30.04.1998 року (а.с.8), а тому відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни' їй повинна виплачуватись щомісячна грошова соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 рр. їй вказана допомога не виплачувалась.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва провести підвищення пенсії ОСОБА_5, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"у розмірі 30 % мінімальної пенсії за 2006, 2007, 2008 роки.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2009 року скасовано постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 листопада 2008 року та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_5 задоволено частково: зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити ОСОБА_5 підвищення у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплачених з травня по грудень 390 грн. та 20 коп. (10%) В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На вказане судове рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про його скасування та прийняття нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 30.04.1998 року (а.с.8), а тому відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"йому повинна виплачуватись щомісячна грошова соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В 2006-2007 рр. їй вказана допомога не виплачувалась.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) , у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень окремих статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16) (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким. що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) ( є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суди обґрунтовано встановили, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Приймаючи рішення про задоволення позову за 2008 рік, суди вірно виходили з того, що період нарахування виплат за цей рік має обчислюватись з 22.05.2008року - з дня ухвалення Конституційним Судом рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни"відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" (121/2001) і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення (121/2001) через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.