Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Констянтинівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов’язання перерахувати щорічну разову допомогу,

ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як інваліду війни 3 групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу. Посилаючись на те, що такі виплати у 2007-2008 роках проводилися не в повному обсязі, позивач просив визнати протиправними дії відповідача в 2007-2008 роках, зобов’язати перерахувати щорічну разову допомогу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року позов задоволено: визнано протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсії за 2007, 2008 роки; стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі 2 570 грн. 42 коп., за 2008 рік в розмірі 3 017 грн. 00 коп. на користь позивача.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2009 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2009 року, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу на них. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить спірне рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом війни 3 групи.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірах сьоми мінімальних пенсій за віком.

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в 2007, 2008 роках в розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову. З цим не погодився апеляційний суд, рішення суду першої інстанції скасував і в позові відмовив.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Апеляційним судом правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закони України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни 3 групи.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закони України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки були прийняті пізніше, а тому їх норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) та від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) , якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: в квітні 2007 року та в квітні 2008 року - положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України відповідачем у спірних відносинах на час проведення виплат не вбачається.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .