Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року у справі №2-а/315/08/1224 за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації, Управління Державного казначейства у Луганській області про визнання дій, бездіяльності та вчинення певних дій незаконними, зобов’язання здійснити перерахунок, стягнення щорічної грошової допомоги до 5-го травня та відшкодування збитків та моральної шкоди, -

ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганській області, Управління Державного казначейства у Луганській області про визнання незаконними дій, бездіяльність та вчинення певних дій відповідача щодо виплат позивачу щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за період з 1999 року по 2008 рік в розмірі меншому ніж це визначено частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру разової грошової допомоги з урахуванням коефіцієнту інфляції, 3 % річних на момент виплати за період з 1999 року по 2008 рік відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", стягнення з відповідача матеріальної шкоди по невиплаченій разовій грошовій допомозі з 1999 року по 2008 рік в розмірі 66525 грн. 50 коп., стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1330510 грн.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 5 грудня 2008 року адміністративний позов був залишений без руху та надано строк до 29 грудня 2008 року для усунення недоліків позову шляхом подання адміністративного позову, який містить виклад обставин та зазначення доказів звернення до відповідача щодо нарахування щорічної разової допомоги до 5 травня, виклад обставин в чому полягає дії, бездіяльність та вчинення певних дій відповідачів, документа про сплату судового збору з позовних вимог про відшкодування матеріальної (3 % річних) та моральної шкоди. Згідно наданих судом витягів з журналу вихідної кореспонденції ухвала про залишення позову без руху була надіслана позивачу 9 грудня 2008 року.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 грудня 2008 року позовну заяву повернуто позивачеві з посиланням на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 5 грудня 2008 року, зокрема, не надання суду доказів сплати судового збору.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року ухвалу суду першої інстанції скасована, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позову.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради просить скасувати зазначене вище судове рішення, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (475/97-ВР) , яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частинами 1, 2 статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судовий захист прав і свобод людини здійснюється в процесуальних формах, передбачених чинним законодавством, у даному випадку в порядку адміністративного судочинства. При цьому, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (3551-12) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Позивач має статус учасника бойових дій (арк. справи 24).

Стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"визначає пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, встановлена законом соціальна пільга щодо отримання щорічно до 5 травня учасниками бойових дій разової грошової допомоги.

Стаття 56 Конституції України визначає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи, інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 4 частини 3, частиною 4 статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, а також інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Згідно частини 2 статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.

Позивачем був заявлений позов про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, щодо здійснення соціальних виплат учаснику бойових дій з порушенням вимог статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов'язання здійснити перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня, стягнення матеріальної шкоди по невиплаченій разовій грошовій допомозі до 5 травня учаснику бойових дій та моральної шкоди як учаснику бойових дій, пов'язану з несвоєчасним отримання встановленої законом разової грошової допомоги до 5 травня.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги стосуються правовідносин щодо отримання невиплаченої через неправомірні дії державного органу разової грошової допомоги до 5 травня, виплата якої передбачалася статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що відповідно обумовлює звільнення від судових витрат у відповідності із частиною 2 статті 22 цього Закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді порушено норми процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради відхилити, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.