Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.,

Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2009 року у справі №2-а-187/2009 за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, -

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області, в якому просила зобов'язати нарахувати на її користь недосплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу.

Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2009 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2009 року, позов задоволено. Визнано бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язано здійснити позивачці перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та провести відповідні виплати.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 № 2195-IV, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону, а п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"викладена в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) року та від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року (v010p710-08) , визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України"та п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області відхилити, а постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.