Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 21 серпня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя про стягнення допомоги, -

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя, в якому просила здійснити перерахунок та виплатити 5033,30 грн. недоплачену частину щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 –2007 роки.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 21 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року, позовні вимоги задоволені в частині стягнення недоплаченої частини щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у сумі 2100 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа № К-13252/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадянам, які є учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, підлягає виплаті щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Згідно ч. 5 та ч. 7 ст. 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи. Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Разом з тим, пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 р. № 489-У, зупинена дія абзацу сьомого частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Судами також встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (562-2005-п) , ОСОБА_1 виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік – 26,70 грн.; за 2006 рік –100 грн. 00 коп.; за 2007 рік - 100,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) викладені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого зазначеним Законом, є безпідставним. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 р. № 489-У (489-16) , якими зупинена дія абзацу сьомого частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судами також встановлено, що допомога на оздоровлення за 2007 рік була виплачена в серпні 2007 року, тобто після набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , а тому вказані кошти підлягають виплаті згідно спеціального Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення недоплаченої частини щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у сумі 2100 грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки, оскільки згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 17.12.2007 р., тобто з порушенням строків, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя –відхилити.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 21 серпня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.