Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Пилипчук Н.Г., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтоводської ОДПІ на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року по справі № А38/122 за позовом ВАТ "Жовтоводський хлібзавод"до Жовтоводської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року, позовні вимоги ВАТ "Жовтоводський хлібзавод"до Жовтоводської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 07.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Жовтоводська ОДПІ просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на те, що місцевим господарським судом не надано належної юридичної оцінки обставинам справи, невірно застосовано норми матеріального права, судом апеляційної інстанції не перевірено повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, зокрема, при вирішенні спору по суті, суди повинні були застосувати до даних спірних правовідносин саме пункт 1.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної працівниками Жовтоводської ОДПІ комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Жовтоводський хлібозавод"за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. було складено акт № 79/23-20309194 від 10.10.2005р., на підставі якого та за наслідками апеляційного узгодження відповідачем 06.03.2006р. було винесено податкові повідомлення-рішення: №0001512301/2, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток 179215,00 грн. (з яких: основний платіж –174300,00 грн., штрафні санкції –4915,00 грн.) та №0001522301/2, яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ 33750,00 грн. (з них: основний платіж –22500,00 грн., штрафні санкції – 11250,00 грн.).

Податкові зобов’язання з податку на прибуток за 1 півріччя 2005 року в розмірі 167400,00 грн. були нараховані відповідачем внаслідок помилки позивача при поданні уточненого розрахунку.

Судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права було встановлено, що позивачем з метою правильного відображення валових доходів та валових витрат за 1 півріччя 2005 року було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань, в якому відображено заниження валових доходів на 37800 грн. та заниження валових витрат на суму 707400 грн., при цьому була вказана сума завищеного об’єкта оподаткування (- 669600 грн.).

При заповненні рядка 7 уточнюючого розрахунку, позивач керувався формулою, зазначеною в рядку 7 Наказу ДПА України №143 від 29.03.2003р. (z0271-03) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003р. за №271/7592 (z0271-03) Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання (р.4 х р.5 –р.6 або р.7.1. –р.7.2.). При цьому згідно формули сума рядка 7 уточнюючого розрахунку склала (- 167,4 тис. грн.), що не відповідало дійсному стану розрахунків з бюджетом.

Дані уточнюючого розрахунку були занесені на особистий рахунок позивача, що призвело до відображення переплати до бюджету в сумі 167425,00 грн.

Позивач самостійно виявив припущену помилку і 19.09.2005р. надав до ДПІ новий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань, в якому рядок 7 було заповнено у відповідності до реально існуючої переплати, нарахованої у зв’язку з виправленням помилки.

В подальшому позивач в декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2005 року (одержано відповідачем 09.11.2005р.) у рядку 15 "Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року"відобразив (-167,4 тис. грн.), що в рядку 17 "Сума податку до сплати"відобразило позитивне значення в сумі 167 400 грн.

Згідно акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2005р. недоїмка по платежам до бюджету у позивача відсутня, сума переплати у підприємства склала 25 грн., тобто фактично ОДПІ визнається реально існуюча сума переплати.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність донарахування відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток за 1 півріччя 2005 року в розмірі 167400,00 грн.

Крім того, підставою для донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14050 грн. став закріплений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.8.1.1 п.8.1 та п.п.8.3.9 п.8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов’язання з цього податку за 2004 рік –І квартал 2005 року та завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування за 1 півріччя 2005 року.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 –5.7 цієї статті.

Згідно визначення, наведеного в п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судами встановлено, що 08.06.2005 року між позивачем та ТОВ ТРК "Агро ТВ"було укладено договір №ТВ-03/06Т про організацію трансляції відео сюжетів. Цей факт свідчить про початок реалізації намірів підприємства щодо реального використання відео ролика з рекламою продукції підприємства.

Листом №56 від 23.01.2006року Позивач звернувся до ТОВ "ТРК "Агро ТВ"з пропозицією організувати трансляцію рекламних відео сюжетів на регіональних телерадіокомпаніях України. 10.02.2006 року ТОВ "ТРК "Агро ТВ" повідомило про можливість трансляції відео сюжетів.

31.05.2006 року ТОВ "Агро ТВ"надало акт №01/03/06-Т здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору №ТВ-03/06Т 08.06.2005 року та звіт про виконання рекламної кампанії для організації ВАТ "Жовтоводський хлібозавод"на регіональному телебаченні України у травні 2006 року.

Зазначені відеоматеріали у вигляді CD-диску визнані позивачем "Нематеріальним активом", вартість яких амортизувалась у податковому обліку.

З огляду на вимоги законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, та встановлені по справі обставини суди правильно визнали необґрунтованим висновок відповідача що рекламні матеріали у власному виробництві підприємства не використовувались, в зв’язку з чим не призвели до отримання доходу, і тому не можуть відноситись до складу валових витрат. Отже, донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14050 грн. є неправомірним.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, неправомірність віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 22500 грн. за виготовлення рекламних відео матеріалів з підстав відсутності документів, які б свідчили про їх використання у господарській діяльності підприємства, такий висновок спростовується наступним.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Враховуючи, що проведення позивачем заходів з реклами продукції з використанням відео ролика підтверджується матеріалами справи, а правомірність віднесення позивачем вартості наданих послуг з реклами до валових витрат встановлена судами попередніх інстанцій, висновок судів щодо неправомірності донарахування відповідачем податку на додану вартість за жовтень 2004р. в сумі 22500 грн. визнається колегією суддів касаційної інстанції таким, що відповідає вимогам законодавства та встановленим по справі обставинам.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу Жовтоводської ОДПІ залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.