К-12348/08-С Про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги - 16.12.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня, яка переглядається за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року

У квітні 2007 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області (УПСЗН) про визнання дій незаконними та стягнення одноразової грошової допомоги учаснику війни.

Зазначав, що йому, як учаснику війни, згідно із статтею 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі –Закон №3551) щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Посилаючись на те, що у 2004-2007 роках виплати проведені у розмірі, що не співвідноситься із розміром мінімальної пенсії за віком, просив визнати дії УПСЗН щодо відмови здійснити перерахунок виплати разової грошової допомоги неправомірними та стягнути з відповідача 3443,29 грн. заборгованих виплат.

Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 15 серпня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_6 3443,29 грн. недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2007 роки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Новою постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов’язано відповідача виплатити недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік в сумі 1176,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нове, про відмову в позові. В іншій частині рішення не оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є учасником війни.

Також встановлено, що позивачу до 5 травня виплачувалась грошова допомога у 2005-2006 роках –50 грн. щорічно, у 2007 році –55 грн.

Задовольнивши позовні вимоги за 2007 рік суд апеляційної інстанції виходив з того, що виплата допомоги передбачена Законом №3551 (3551-12) у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком і не може пов’язуватись з наявністю чи відсутністю коштів, оскільки при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет 2007 рік", якою встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі 55 грн., визнано неконституційними.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність виплати допомоги за 2007 рік передбаченої Законом №3551 (3551-12) у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

З таким висновком колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодитися не може.

Так, правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону №3551).

За змістом статті 14 Закону №3551, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17-1 Закону передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до вимог статті 17 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Так, статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"виплату установлено в розмірі 55 гривень, при цьому пунктом 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік.

У розмірі, визначеному законом, виплати позивачу здійснені. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"визнані неконституційними.

Таким чином, апеляційним судом правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) ), які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.

Згідно із статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Таким чином дії відповідача з виплат щорічної грошової допомоги у розмірах встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не можна визнати неправомірними, оскільки до визнання неконституційними норми вказаного закону мали пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2008 року в частині задоволення вимог за 2007 рік скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В решті судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .