Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого –судді Ліпського Д.В.

суддів: Головчук С.В., Гуріна М.І. Гаманка О.І., Юрченка В.В.

секретар Бруй О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2008 року,

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду у березні 2007 року. Свої вимоги мотивував тим, що йому призначено пенсію відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"та її розмір обчислено з урахуванням заробітної плати за період з жовтня 1978 року по жовтень 1983 року та з 01 липня 2000 року по червень 2006 року. Однак, відповідачем при обчисленні розміру пенсії не враховано заробітну плату отримувану ним за період з 2001 року по 2006 рік в Одеському національному морському університеті на посаді старшого

Справа № К-14081/08

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І.

Доповідач Ліпський Д.В

наукового співробітника на підставі індивідуальних договорів підряду та контрактів. Просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його здійснити перерахунок розміру пенсії.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2008 року залишено без змін постанову Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2007 року, якою позов задоволено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Зокрема зазначає, що судами помилково застосовано Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оскільки порядок призначення та перерахунку пенсії науковим працівникам визначено спеціальним Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) . Крім того, відповідно до вимог зазначеного закону перерахунку пенсії можливий лише коли особа працювала за строковим трудовим договором, в той час як позивач працював на підставі договорів підряду та договорів на виконання робіт, які є цивільно-правовими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення –скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Судами встановлено, що позивачу була призначена пенсія відповідно до вимог Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) . При обчислені розміру пенсії відповідачем враховано період роботи позивача з жовтня 1978 року по жовтень 1983 року та з 01 липня 2000 року по червень 2006 року. У грудні 2006 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, оскільки при визначенні її розміру не враховано заробіток отримуваний ним у період з 2001 року по 2006 рік на підставі індивідуальних договорів та контрактів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням, якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач на підставі індивідуальних договорів та контрактів займався науково-технічною діяльністю та отримував заробітну плату з якої нараховувалися внески на державне соціальне страхування, або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Зазначене витлумачено судами, як підстава для врахування отриманого заробітку для визначення розміру наукової пенсії.

Однак з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції погодитись неможна, виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, в період з 2001 року та 2006 рік позивач працював на посаді заступника Директора НДІ фундаментальних та прикладних досліджень Одеського Національного Морського Університету та на підставі індивідуальних договорів та контрактів на посаді старшого наукового співробітника.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Зі змісту частини 2 статі 23 зазначено Закону видно, що заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та інших надбавок, доплат та винагород за наукову (науково-педагогічну) діяльність, передбачених законодавством, за основним місцем роботи науковця.

Зазначена норма не передбачає можливості включення до заробітної плати наукових працівників заробітку, отриманого за виконання робіт за угодами цивільно-правового характеру.

Отже, відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, відповідач діяв в межах вимог чинного законодавства та в його діях не вбачається порушень.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 229, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси задовольнити.

Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2008 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок і виплату пенсії - відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та строки, передбачені статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.