Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого –судді Гордійчук М.П.,

Суддів: Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Розваляєвої Т.С.,

Секретар: Лук’яненко О.О.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі на постанову господарського суду мiста Севастополя від 14 грудня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року у справі за позовом територіального управління державної судової адміністрації у м. Севастополі до Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, –

У листопаді 2006 року Територіальне управління державної судової адміністрації у м. Севастополі (надалі ТУ ДСА у м. Севастополі) звернулося до господарського суду мiста Севастополя з позовом до Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі (надалі ГУ ДКУ у м. Севастополі) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідача щодо реєстрації фінансового зобов’язання за договором купівлі-продажу від 10 листопада 2006 року, згідно якого були придбані меблі для суддів, але відповідач незаконно відмовився зареєструвати це фінансове зобов’язання.

Постановою господарського суду мiста Севастополя від 14 грудня 2006 року, з урахуванням збільшення позовних вимог, позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ДКУ у м. Севастополі щодо відмови у реєстрації фінансового зобов’язання позивача за договором купівлі-продажу № 55 від 10.11.2006 згідно з Реєстром фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 72 від 20 листопада 2006.

Визнано нечинною відмову у реєстрації цього фінансового зобов’язання відповідачем.

Зобов’язано відповідача зареєструвати фінансове зобов’язання позивача –рахунок № 19 від 15 листопада 2006 року з договором купівлі-продажу № 55 від 10 листопада 2006 року.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у реєстрації фінансового зобов’язання згідно з Реєстром фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 79 від 28 листопада 2006 року.

Також визнано нечинною відмову у реєстрації фінансового зобов’язання № 23 від 28 листопада 2006 року ГУ ДКУ у м. Севастополі.

Зобов’язано відповідача зареєструвати це фінансове зобов’язання, а саме, рахунок № 71 від 28 листопада 2006 року з договором купівлі-продажу № 56 від 10 листопада 2006 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями судів ГУ ДКУ у м. Севастополі звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому касатор посилається на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, позивачем 01 грудня 2006 року були проведені торги на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти за процедурою запиту цінових пропозицій (котирувань).

Відповідно до протоколу № 12 від 01 листопада 2006 року про розкриття тендерних пропозицій при здійсненні процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, обрано два переможці, з якими і були укладені договори № 55 та № 56 від 10 листопада 2006 року.

20 листопада 2006 року позивач звернувся до відповідача із Реєстром № 72 про реєстрацію фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів –рахунку № 19 від 15 листопада 2006 року за договором № 55 від 10 листопада 2006 на суму 5768,00 грн., на що було їм відмовлено у зв’язку з недотримання бюджетних повноважень та обмежень.

28 листопада 2006 року позивач звернувся до відповідача із Реєстром № 79 про реєстрацію фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів –рахунку № 71 від 28 листопада 2006 року за договором № 56 від 10 листопада 2006 року на суму 876,00 грн., на що було їм також відмовлено з тих же причин.

Суди при розгляді справи правильно керувалися Наказом Державного казначейства України від 09 серпня 2004 року № 136 (z1068-04) яким затверджено Порядок обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах державного казначейства України.

Відповідно до пункту 2.11 вищезазначеного Порядку обліку зобов’язань розпорядників бюджетних коштів в органах державного казначейства України органи Державного казначейства України не приймають Реєстр фінансових зобов’язань при: відсутності відповідного бюджетного зобов’язання у бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів; відсутності документів, які підтверджують факт узяття фінансового зобов’язання; недотриманні вимог щодо оформлення поданих документів.

Таким чином, суди прийшли до правильного висновку, що у оскаржуваних відмовах не міститься передбачених вказаною правовою нормою підстав для відмови, а всі необхідні умови позивачем були дотримані.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого та правильного висновку про задоволення позовних вимог і з ним погоджується колегія суддів.

Таким чином, судова колегія вважає, що суди правильно встановили обставини справи та винесли рішення з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх скасування не має.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу Головного управління державного казначейства України у м. Севастополі залишити без задоволення, а постанову господарського суду мiста Севастополя від 14 грудня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .