Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Матолича С.В.,

суддів: Гордійчук М. П.,

Кравченко О. О.,

Леонтович К. Г.,

Розваляєвої Т. С.,

при секретарі –Подолянко Р. О.

представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради на постанову Ленінського районного суду міста Луганськ від 31 серпня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради, Управління Державного казначейства України в Луганській області про виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги,-

У травні 2007 року ОСОБА_4 (далі –ОСОБА_4, позивач) звернувся до Ленінського районного суду міста Луганськ з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради (далі –УПСЗН, відповідач), Управління Державного казначейства України в Луганській області про виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги.

Постановою Ленінського районного суду в місті Луганськ позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, визнано протиправними дії УПСЗН щодо виплати позивачу разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2006 та 2007 рік у розмірі меншому, ніж це встановлено ст. 12 п.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов’язано відповідача здійснити перерахунок щомісячної допомоги ОСОБА_4 у встановленому ст. 12 п.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"розмірі. Постановлено стягнути з УПСЗН на користь ОСОБА_4 заборгованість по щорічній допомозі за 2006 та 2007 рік у сумі 3315 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Посьановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року скасовано постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 31 серпня 2007 року, прийнято нову постанову, якою постановлено стягнути з УПСЗН на користь ОСОБА_4 заборгованість по щорічній допомозі за 2007 рік у розмірі 1770,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Ленінського районного суду міста Луганськ від 31 серпня 2007 року та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради, Управління Державного казначейства України в Луганській області про виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги УПСЗН звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що позивач є ветераном війни –учасником бойових дій, а тому відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) має право на щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, законами про Державний бюджет України на 2006 - 2007 роки зупинялася дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , а виплата щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня здійснювалася у меншому розмірі –на підставі законів про Державний бюджет України на 2006 - 2007 роки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 р. (v0a6p710-07) визнані неконституційними відповідні положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , тому позивачу повинні бути проведені за 2007 рік виплати грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . При цьому, судом апеляційної не встановлено дату здійснення перерахунку вказаних сум позивачу та не враховано момент набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 (v0a6p710-07) року.

Отже, судами попередніх інстанцій не встановлено дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів у 2007 році, не враховано момент набрання чинності рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) та у зв’язку з цим, не встановлено положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були чинними: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) чи закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) (у зв’язку з набранням чинності рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) № б-рп, яким були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) відносно зупинення дії положень спеціального Закону щодо виплат разової щорічної допомоги до 5 травня).

Так, у 2006-2007 роках були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закон України про Державний бюджет на відповідний рік, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Встановлення моменту виникнення спірних відносин, а саме дати нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів за 2007 рік, врахування моменту набрання чинності рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) та у зв’язку з цим, встановлення положення якого рівнозначного за юридичною силою закону були чинними: Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) чи Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) має суттєве значення для визначення чи мала місце протиправність в діях відповідача, оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, судом апеляційної інстанції прийнято рішення (ухвала) від 21 листопада 2007 року, яке за своїм змістом є постановою. Вказаним рішенням суду апеляційної інстанції постановлено стягнути на користь ОСОБА_4 з УПСЗН Ленінської районної ради у м. Луганську заборгованість по щорічній допомозі за 2007 рік у розмірі 1 770, 00 грн.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що розрахунки вказаної суми відсутні в постанові суду апеляційної інстанції від 21 листопада 2007 року. Крім того, судом перевищені повноваження, оскільки фактично суд взяв на себе функції УПСЗН розрахунку суми недоплаченої одноразової грошової допомоги.

Враховуючи вище зазначене та те, що нез"ясування вказаних обставин може призвести до неправильного вирішення справи, а, в силу положень статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа має бути направлена на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради на постанову Ленінського районного суду міста Луганськ від 31 серпня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року –задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду міста Луганськ від 31 серпня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2007 року –скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську ради, Управління Державного казначейства України в Луганській області про виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги –направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .