Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2007 року

та постанову Господарського суду Херсонської області від 11.04.2007 року

у справі № 7/139-АП-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Фліппер"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Херсонської області від 11.04.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2007 року, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Фліппер"(далі –ТОВ, позивач) та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі –ДПІ, відповідач) від 20.11.2006 року № 0009012301/0.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.

Як встановлено судами, підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивачу за липень 2006 року на суму 363 953 грн. було зменшення ДПІ податкового зобов'язання на суму 6506 грн. та зменшення суми податкового кредиту у червні 2006 року на суму погашених податкових векселів, виданих у травні 2006 року, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді (код рядка 12.2 декларації) на суму ПДВ - 193 218 грн., а також зменшення податкового кредиту на суму ПДВ 177 271,05 грн. по операціях з ПП "Компарі"внаслідок інформації про не підтвердження видачі останнім податкових накладних.

Перевіркою встановлено, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за даними декларації складає 1 003 064 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17) складає 1 535 680 грн., сума податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг) складає 990 015 грн.

За наслідками попередньої планової документальної перевірки, оформленої актом від 23 жовтня 2006 року № 3189, встановлено завищення від'ємного значення різниці між зобов'язаннями та кредитом у червні 2006 року на суму 186 712 грн. та не підтверджено правомірність визначення кредиту у червні на суму 177 271 грн.

Таким чином, внаслідок проведеної перевірки встановлено, що від'ємне значення ПДВ складає 626 062 грн. замість заявленого 990 045 грн. (990045 - 177271 - 186712), встановлено відхилення (-) 363 983 грн.

В зв'язку з незаявленням підприємством від'ємного значення ПДВ до бюджетного відшкодування та ненаданням розрахунку суми бюджетного відшкодування, податкові векселі, отримані в травні 2006 року на суму 193 218 грн., вважаються не погашеними та підприємство не має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податкових векселях у червні 2006 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом безпідставно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування на 823 939 грн., у тому числі по звітних податкових періодах за липень 2006 року на 363 953 грн., за серпень 2006 року на 459 986 грн.

ДПІ під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій стверджувала, що в результаті перевірки не підтверджено правомірність визначення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2006 року в сумі 363 983 грн. При цьому вказувала, що контрагент позивача ПП "Компарі"надало інформацію від 20.10.2006 року, яка не підтверджує видачу позивачу податкових накладних на загальну суму з податку на додану вартість в розмірі 177 271,05 грн., а тому в порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) позивачем безпідставно нараховано податковий кредит на зазначену суму ПДВ. На вказані обставини ДПІ посилається і в касаційній скарзі.

Дані доводи ДПІ судами правомірно відхилені як необґрунтовані з посиланням на відсутність доказів факту не підтвердження ПП "Компарі"податкових накладних, виданих позивачу та пояснення директора ПП "Компарі", якими вказане підприємство підтверджує господарські відносини з позивачем, в результаті яких були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 177 271,05 грн. При цьому, судом першої інстанції зауважено, що додатки № 5 та № 6 до акту перевірки № 3331/23-7/21273417 від 08.11.2006 року про направлення запитів по основних постачальниках не містять відомостей щодо направлення запиту до ПП "Компарі". Навпаки з додатку № 4 до акту перевірки встановлено проведення підприємством розрахунку за будівельні матеріали.

Відповідно до пункту 11.5 статті 11 Закону № 168/97-ВР платники податку при імпорті товарів на митну територію України та при умові оформлення митної декларації можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку; сума, зазначена у податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку у податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня поставки такого податкового векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому податковий вексель погашено; у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку; платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Судами встановлено, що податкові векселі, які було надано органу митного контролю у травні 2006 року на суму 193 218,15 грн. складаються із векселів на суму 55 724,23 грн., які за самостійним рішенням платника податку достроково погашені шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом та векселів на суму 137 493,92 грн. з терміном сплати після закінчення строку подання декларації за звітний (податковий) період, які погашаються шляхом включення до складу податкових зобов'язань цієї звітної декларації та вважаються погашеними після розрахунків за декларацією.

Кожний з 22 податкових векселів містить відмітку органу ДПС про погашення векселя за рахунок включення до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ за травень 2006 року.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що в зв'язку з включенням векселів на суму 137 493, 92 грн. до податкових зобов'язань у травні та їх погашенням, позивач у повній відповідності з вимогами чинного законодавства включив цю суму до податкового кредиту наступного (червень) після погашення звітного періоду.

Векселі ж на суму 55 724,23 грн., як встановлено судами, достроково погашено за самостійним рішенням платника шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Позивачем були направлені відповідачу листи з копіями векселів про зарахування належної позивачу суми бюджетного відшкодування в рахунок зобов'язань за векселями.

Судами встановлено, що у позивача станом на 30 червня 2006 року рахувалась переплата ПДВ в сумі 247 023 грн.

Підприємство надало уточнюючі розрахунки встановленої форми до декларації за березень 2006 року на суму 232 600 грн., у квітні 2006 року на суму 47 000 грн., а у червні 2006 року на суму 185 600 грн., помилково зазначивши ці суми замість рядка 8.5 (збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту) до рядка 8.2 (зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету).

Постановою Господарського суду Херсонської області від 31.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року, підтверджено правомірність заявленого бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів згідно уточнюючих розрахунків у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданих у квітні та червні 2006 року, відповідно на суми 47 000 та 185 600 грн. у звітному (податковому) періоді березень 2007 року.

Підставою для зменшення у серпні 2006 року бюджетного відшкодування позивачу на суму 459 986 грн. стало зменшення податкового кредиту у липні 2006 року на суму 840 237 грн., та зменшення суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченої отримувачем товарів у попередньому податковому періоді на суму 459 986 грн.

Відповідачем було визнано погашеними у липні 2006 року податкові векселі, видані у червні на суму 205 754 грн., податкові векселі на суму 830 966,34 грн., видані у червні з строком погашення у липні 2006 року виключено із від'ємного значення та податкового кредиту попереднього звітного періоду в зв'язку з неправомірним включенням та їх непогашенням бюджетним відшкодуванням.

Однак в ході розгляду справи встановлено, що позивачем у квітні, червні, липні було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період березень 2006 року, згідно з якими було збільшено суми, що підлягали зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду відповідно: 28 квітня 2006 року на суму 47 000 грн., 21 червня 2006 року на суму 185 600 грн., 06 липня 2006 року на 429 936 грн. та 17 липня 2006 року на 49 405 грн. та збільшено суми бюджетного відшкодування.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 31.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2007 року, підтверджено правомірність поданих уточнюючих розрахунків, в зв'язку з чим заявленого бюджетного відшкодування було достатньо для погашення векселів на суму 830 966,34 грн.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2007 року та постанову Господарського суду Херсонської області від 11.04.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.