К-13721/07 Про визнання недійсними угод купівлі-продажу товару та стягнення коштів - 15.12.2009 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Волинській області на постанову господарського суду Волинської області від 04.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2007

у справі № 02/99-92А

за позовом Державної податкової адміністрації у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

Товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс"

про визнання недійсними усних угод купівлі –продажу та застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України

Державна податкова адміністрація у Волинській області звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Каскад", товариства з обмеженою відповідальністю "Індекс" про визнання недійсними усних угод купівлі-продажу, укладених ТОВ "Торговий дім "Каскад" та ТОВ "Індекс" на загальну суму 1547963, 27 грн., в т.ч. ПДВ 257993,87 грн., та застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України, і стягнення з сторін угоди всього одержаного ними за зобов’язаннями в дохід Держави - всього на суму 3095926, 54 грн.

Постановою господарського суду Волинської області від 04.12.2006 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 залишено без змін постанову господарського суду Волинської області від 04.12.2006.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Волинської області від 04.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2007, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачем проведена планова документальна перевірка ТОВ "Торговий дім "Каскад" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 20.09.2006.

Матеріалами перевірки встановлено, що фірма на протязі з жовтня 2004 року по березень 2005 року отримувала товар (побутову хімію та побутову техніку) від ТОВ "Індекс" згідно з накладними та податковими накладними, в яких зазначено прізвище Касіч Ю.О., всього було отримано товару на суму 1547963,27 грн. (в т.ч. ПДВ - 257993,87 грн.). З гідно з поясненням директора ТОВ "Каскад" товар доставлявся постачальником - ТОВ "Індекс".

Оплата за отриманий товар проведена через розрахунковий рахунок на загальну суму 1547963,27 грн., в грудні 2004 року - травні 2005 року, ПДВ в сумі 257993, 87 грн. включено фірмою до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни; в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру і були внесені до нього, є недостовірними, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у випадку, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості недостовірні.

Несплата податків є порушенням податкового законодавства і також не є безумовним доказом укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, якщо із змісту цього договору не випливає інше.

Визнання спірної угоди недійсною передбачає встановлення невідповідності змісту угоди актам цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов’язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені ст. 208 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 207 цього Кодексу господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення ст. 207 та ст. 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв’язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов’язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України.

З огляду на це, такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент виписки накладних та податкових накладних ТОВ "Індекс" мав свідоцтво платника ПДВ, подавав податкову звітність та станом на 01.11.2006 був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що стверджується листом управління статистики від 20.11.2006

Документи на проведення господарських операцій від імені ТОВ "Індекс" підписував його директор Касіч Ю.О., який був одним із засновників товариства і помер в квітні 2005 року, тобто після припинення господарських відносин з ТОВ "Каскад".

Відповідно до ст. 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно з ч .2 ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємств" юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивачем не доведено, наявність умислу ТОВ "Каскад" та ТОВ "Індекс", щодо укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової адміністрації у Волинській області підлягає частковому задоволенню, а постанова господарського суду Волинської області від 04.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 у справі № 02/99-92А скасуванню в частині відмови у визнанні угоди недійсною та закрити провадження в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Волинській області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Волинської області від 04.12.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 у справі № 02/99-92А скасувати в частині відмови у визнанні угоди недійсною та закрити провадження в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.