Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання зарахувати в стаж роботи період роботи у районах Крайньої Півночі,

ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання дій неправомірними, зобов’язання зарахувати до пільгового стажу роботу в районах Крайньої Півночі за період з 18 вересня 1967 року по 26 жовтня 1973 року в розмірі: один рік за один рік і 6 місяців.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що з 18 вересня 1967 року по 26 жовтня 1973 року працював в районах Крайньої Півночі. Посилаючись на те, що відповідач відмовляється зарахувати вказаний період його роботи на пільгових умовах, просив визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов’язати останнього здійснити обчислення його пільгового страхового стажу із розрахунку: один рік роботи в районах Крайньої Півночі за один рік і шість місяців.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2008 року, позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача про відмову позивачеві у пільговому розрахунку стажу за період з 30 вересня 1968 року по 26 жовтня 1973 року; зобов’язано відповідача здійснити обчислення пільгового страхового стажу позивачу з розрахунку один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі, за один рік і шість місяців.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції – без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 29 лютого 2008 року № 84/с-2 відповідачем було відмовлено позивачеві у пільговому розрахунку стажу за період роботи з 30 вересня 1968 року по 26 жовтня 1973 року в районах Крайньої Півночі в зв’язку з відсутністю відомостей про укладення строкових трудових договорів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог в зв’язку з тим, що діюче законодавство передбачає зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах лише при наявності трудових договорів або даних про них за час роботи у вказаній місцевості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційний суд зазначив, що трудова книжка позивача, а також довідка відділу Пенсійного фонду Російської Федерації по Шмидтовському району Чукотського автономного округу № 13-03/315 від 14 березня 2005 року є достатнім підтвердженням права позивача на пільговий обрахунок трудового стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі, а тому позов підлягає задоволенню.

З висновком суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів.

Згідно з п. 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (v0131400-60) ", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (n0148400-60) , Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (v1908400-67) .

Підпунктом д) пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (n0001400-60) передбачено, що "робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Півничного Льодовитого океану – два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах".

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 (n0148400-60) "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 р. –за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (v1908400-67) було постановлено "скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п’яти до трьох років".

Судами встановлено, що позивач з 30 вересня 1968 року по 26 жовтня 1973 року працював на копальні "Ленінградський"Полярного горно-збагачувального комбінату об’єднання "Северовостокзолото", що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, а також архівною довідкою Адміністрації муніципального утворення Шмидтовського району від 23 березня 2004 року № С-367/05 04.

Судами також встановлено, що вказане підприємство розташоване в районі Крайньої Півночі.

За таких підстав, враховуючи документально підтверджений факт роботи позивача на підприємстві в районі Крайньої Півночі за трудовим договором протягом більше 5 років, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про правомірність заявлених позовних вимог.

Посилання скаржника на те, що пільги, встановлені вказаними нормативними актами, не розповсюджуються на позивача, оскільки останній не укладав з роботодавцем строковий трудовий договір, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки факт укладання трудового договору з роботодавцем підтверджується записами у трудовій книжці.

Посилання скаржника на те, що для пільгового розрахунку трудового стажу на роботі в районах Крайньої Півночі необхідно подання саме трудового договору, суперечить вимогам діючого законодавства.

Так, згідно з п. 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто для пільгового обчислення страхового стажу вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

Як вже було встановлено, трудова книжка позивача, а також архівна довідка Адміністрації муніципального утворення Шмидтовського району від 23 березня 2004 року № С-367/05 04, які були надані позивачем, містять всю необхідну інформацію для пільгового обчислення страхового стажу, а тому відмова відповідача в такому обчисленні є протиправною.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .