Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

на постанову Господарського суду Вінницької області від 21.08.2006

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 18.01.2007

у справі №9/243-06

за позовом Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

до 1. Товариства з обмежено відповідальністю "РегВін-Агроресурс"

2. Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

про визнання господарського зобов’язання недійсним

Бершадська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області (далі по тексту –позивач, Бершадська МДПІ) звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РегВін-Агроресурс"(далі по тексту –відповідач 1, ТОВ "РегВін-Агроресурс") та Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту –відповідач 2, СПД ОСОБА_1) про визнання господарського зобов’язання недійсним.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 21.08.2006, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 18.01.2007, у задоволені позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Бершадська МДПІ, просить скасувати постанову Господарського суду Вінницької області від 21.08.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "РегВін-Агроресурс"(покупець) та СПД ОСОБА_1 (продавець) був укладений договір купівлі-продажу від 04.08.2005 №22, за яким продавець продав покупцю 81,470 тон ячменю загальною вартістю 50918,75 грн., в тому числі податок на додану вартість –8486,46 грн.

Матеріалами справи встановлено, що реалізація товару підтверджується виписаною СПД ОСОБА_1 податковою накладною від 08.08.2005 №458 та видатковою накладною від 08.08.2005 №458. Вартість товару була оплачена покупцем платіжним дорученням від 10.08.2005 №273 на суму 48658,73 грн.(з урахуванням заборгованості СПД ОСОБА_1 перед ТОВ "РегВін-Аргоресурс"в сумі 2260,02 грн. за приймання та очищення ячменю).

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що оскаржена угода купівлі-продажу вчинена з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у СПД ОСОБА_1 ухилення від сплати податків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що вирішуючи питання щодо визнання угоди недійсною, судами попередніх інстанцій не враховано того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, а тому колегія суддів доходить висновку про наявність таких підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

На обґрунтування позову Бершадська міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області послалась на статті 207, 208 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) правочин, учинений з метою, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З урахуванням викладеного, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню в частині відмови у позові про визнання недійсним договору між відповідачами, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства із закриттям провадження у справі в цій частині, а в решті судові рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Вінницької області від 21.08.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 в частині відмови у позові про визнання недійсним договору між відповідачами, яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині.

В решті постанову Господарського суду Вінницької області від 21.08.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 18.01.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.