К-9142/08-С Про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення - 10.12.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до

Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради про визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, -

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 (надалі –ОСОБА_6, позивач) звернулася у Дебальцівський міський суд Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради (надалі –Управління, відповідач) про визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 –2007 роки у розмірі 5 595, 00 грн.

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року, позов задоволений в частині визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення з Управління на користь позивача недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у розмірі 3 840, 00 грн.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Управління звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом ІІ групи.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу Управління за 2005-2006 роки по 120, 00 грн. (у грудні 2005 року –за 2005 рік, у вересні 2006 року –за 2006 рік) згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року. У 2007 році – виплати відсутні. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав за: 2005 рік –332, 00 грн., 2006 рік – 375, 00 грн. З жовтня 2007 року –460, 00 грн.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, інвалідам ІІ групи 1 категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідач при нарахуванні та сплаті щорічної грошової допомоги за вказані роки керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Разом з тим, відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені у 2005 році постановою Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися тривалий час незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати за відповідний рік, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) , оскільки не проведення Кабінетом Міністрів України підвищення розмірів доплат, пенсій і компенсацій не може бути підставою для позбавлення громадян права на виплати в розмірах, що передбачені безпосередньо Законом.

При цьому, судовою колегією береться до уваги те, що відповідно до пункту 37 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"на 2006 рік зупинена дія абзацу 3 частини 4 статті 48 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплат компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вказані положення не визнавались неконституційними Конституційним Судом України, а отже, за вказаний період підлягають застосуванню положення постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Крім того, положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати –абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року.

При цьому, положення статей, які визнанні неконституційними, відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09 липня 2007 року.

Враховуючи вище зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову в частині визнання неправомірної відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення з управління на користь позивача недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки.

Посилання відповідача на те, що постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) прийнята відповідно до положень статей 62 та 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" колегія Вищого адміністративного суду України вважає необґрунтованим.

Так, статтею 62 вказаного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Статтею 67 Закону визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Отже, вказаними нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) Кабінету Міністрів України надано право провадити роз’яснення порядку застосування цього Закону та підвищувати доплати, пенсії та компенсації відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір доплат, пенсій та компенсацій вказаними нормами не передбачено.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно з’ясували обставини справи і дали їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну постанови апеляційного суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року –залишити без задоволення.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .