Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого-судді  Бутенка В.I.,

суддів:  Панченка О.I., Гончар Л.Я., Лиски Т.О., Сороки М.О.,

при секретарі:  Липі В.А.,

за участю представника Черкаської міської ради Полішкевича М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 7 липня 2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року у справі №04/2382 за позовом Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Ант-Авто-Сервіс"  про відшкодування збитків власнику землі, -

встановила:

У лютому 2005 року Черкаська міська рада звернулась до господарського суду із позовом про стягнення з ТОВ "Ант-Авто-Сервіс" коштів у сумі 10 945 грн. 95 коп., як збитків власнику землі.

В обгрунтування позову зазначалось, що згідно договору купівлі-продажу майна обласної комунальної власності від 08.07.2002 р. до ТОВ "Ант-Авто-Сервіс" перейшло у власність виробниче приміщення загальною площею 494,5 кв.м., що знаходилось на балансі Черкаського обласного госпрозрахункового виробничо-ремонтного комбінату.

06.07.2004 р. Черкаська міська рада прийняла рішення № 5-737 про надання земельної ділянки площею 845 кв.м. під зазначеним вище об'єктом нерухомості в оренду під виробниче приміщення ТОВ "Ант-Авто-Сервіс" та зобов'язано останнього протягом одного місяця укласти договір оренди  земельної ділянки з Черкаською міською радою.

Оскільки з дати придбання об'єкта нерухомості ТОВ "Ант-Авто-Сервіс", використовуючи земельну ділянку площею 845 кв.м. не сплачувало кошти за використання землі, то, на думку позивача, мало місце самовільне використання земельної ділянки.

У зв'язку з цим та у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 (284-93-п) р. "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 64 від 20.01.2005 р. було затверджено акт про визначення збитків власнику землі №13 від 30.11.2004 р., яким було визначено, що з 08.07.2002 р. і по 06.09.2004 р. землекористувачу (ТОВ "Ант-Авто-Сервіс") необхідно сплатити до міського бюджету збитки в сумі 10945,95 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 7 липня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року, позовні вимоги було задоволено частково та зобов'язано ТОВ "Ант-Авто-Сервіс" сплатити Черкаській міській раді 140,47 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Черкаська міська рада звернулась із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 22.12.2005 р. повернув скаргу, посилаючись на неналежність даної справи до його компетенції у зв'язку з набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Черкаська міська рада, у відповідності з роз'ясненнями наданими ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2005 р., звернулася до Вищого адміністративного суду України із заявою про поновлення пропущеного строку. Одночасно нею була подана касаційна скарга.

Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2006 року задоволено заяву позивача та поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень по даній справі.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи,  дослідивши докази, проаналізувавши  правильність застосування судом першої та другої інстанцій норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України (2747-15) , компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (2747-15) , справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Даний спір є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме: органу місцевого самоврядування, який реалізовував у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо стягнення плати за землю.

Таким чином, дана справа відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи.

Під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, встановлений частиною 2 статті 17 КАС України (2747-15) , ця справа не підпадає.

У силу п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції від 06.10.2005 р.), до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Таким чином, апеляційним господарськмй судом допущено порушення норм процесуального права, оскільки на момент прийняття оскаржуваної постанови останній під час апеляційного провадження мав керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до ст.ст. 195, 196 КАС України (2747-15) , справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 128 КАС України (2747-15) , суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй повістки.

Iз матеріалів справи встановлено, що 20 жовтня 2005 року позивач участі в судовому засіданні не приймав і апеляційний суд розглянув справу та прийняв рішення у відсутності представника позивача, який подавав  апеляційну скаргу, не маючи даних  про те, що він був повідомлений у встановленому законом порядку про час і місце судового розгляду та за відсутності даних про причини його неявки.

У справі немає даних про отримання  повідомлення про розгляд справи позивачем, оскільки штемпель про відправку копії ухвали від 15.09.2005 року (а.с. 75) не можна вважати документом, який свідчить про те, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи апеляційним судом.

В порушення вимог ч. 5 п. 2-1 Розділу  VII  "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) у протоколі судового засідання не зазначені відомості про причини відсутності осіб, які беруть участь у справі та про вручення їм повісток.

Враховуючи викладене, постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року у зв'язку з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 220, 221, 227, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Черкаської міської ради задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2005 року у справі №04/2382 за позовом Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Ант-Авто-Сервіс" - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.