К-11555/08-С Про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення - 10.12.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2005 –2007 роки,

У грудні 2007 року ОСОБА_5 (надалі –ОСОБА_5, позивач) звернувся в Донецький окружний адміністративний суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2005 –2007 роки у розмірі 4 794, 00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2008 року у задоволені позову відмовлено, оскільки позивач не є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, а є особою, що прирівняна до них, захворювання отримав в результаті ядерних випробувань у 1954 році, а тому норма статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"до позивача не може бути застосована.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2008 року, позов задоволений в частині стягнення з Управління на користь позивача недоотриманих коштів на оздоровлення за 2005, 2006 та 2007 роки у розмірі 3 448, 00 грн.

Не погоджуючись з ухваленим судом апеляційної інстанції рішенням, Управління звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2008 року, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов’язане з іонізованим випромінюванням при випробовуванні ядерної зброї у 1954 році, перебуває на обліку в Управлінні та прирівняний до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії ІІ групи інвалідності (до 01 серпня 2006 року позивач був прирівняний до ІІІ групи інвалідності).

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року, яка визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для встановлення пільг і компенсацій, до таких категорій належать, зокрема, громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії 1, або 2, або 3 . Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, інвалідам ІІ групи 1 категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи 1 категорії –у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати .

Розмір мінімальної заробітної плати на відповідний рік встановлюється згідно Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідний рік та становив у 2005 році – 332, 00 грн., у 2006 році –359, 00 грн., у 2007 році –406, 00 грн.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) , зокрема, інвалідам I і II групи становить 120, 00 грн., інвалідам ІІІ групи – 90, 00 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати за відповідний рік.

При цьому, судовою колегією береться до уваги те, що відповідно до пункту 37 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"на 2006 рік зупинена дія абзацу 3 частини 4 статті 48 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплат компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вказані положення не визнавались неконституційними Конституційним Судом України, а отже, підлягають застосуванню положення постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати –абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №6-рп (v0a6p710-07) від 09 липня 2007 року.

При цьому, положення статей, які визнанні неконституційними, відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09 липня 2007 року.

Враховуючи викладене, та те, що виплати недоотриманих коштів на оздоровлення за 2005 –2007 роки не здійснювались, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що апеляційний суд повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які потягли б за собою скасування чи зміну постанови апеляційного суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року –залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .