Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 02.08.2007 року

у справі №11/296-АП-07

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2008 року

у справі №22а-1182/08

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші"

до 1. Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області,

2. Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області,

за участю Прокурора Херсонської області,

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші"звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області та Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2007 року №0000301550/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року на 2180000,00 грн., та стягнення на його користь з Державного бюджету України цієї ж суми.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 02.08.2007 року (суддя Чернявський В.В.), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2008 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Димерлій О.О., судді –Стас Л.В., Домусчі С.Д.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій обґрунтовано посиланнями на приписи Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , застосувавши які суди дійшли висновку, що податок на додану вартість з імпортованого товару, отриманого від засновника в якості поповнення статутного фонду, має декларуватися сільськогосподарським товаровиробником у загальній податковій декларації з податку на додану вартість, оскільки спеціальна декларація передбачена лише для декларування податкових зобов’язань. З огляду на висновок про необхідність відображення сум ПДВ у загальній декларації, суди попередніх інстанцій визнали заявлені позовні вимоги про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведеною документальною невиїзною перевіркою уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість СТОВ "СГ Махаріші", поданого за червень 2007 року до декларації за вересень 2006 року, встановлено, що позивачем в порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"(далі - Закон України "Про ПДВ", Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ) відображено суму податку на додану вартість з вартості отриманої сільськогосподарської техніки у розмірі 2180000,00 грн. у загальній декларації з податку на додану вартість, згідно якої проводяться розрахунки з бюджетом.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Пунктом 11.21 статті 11 Прикінцевих положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 тієї самої статті (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) зупинено до 1 січня 2006 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення"Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 (z0250-97) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054 (z0250-97) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону №168/97-ВР (168/97-ВР) ) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі –Порядок акумуляції та використання коштів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року №271 (271-99-п) , на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

Зміст наведених правових норм свідчить на користь того, що при визначенні об’єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", і податкове зобов’язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов’язанні за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, призначених для використання у власному сільськогосподарському виробництві, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Таким чином, визначальною умовою для вирішення того, в якій декларації підлягають відображенню суми податку на додану вартість з вартості техніки, ввезеної в якості поповнення статутного фонду від іноземного засновника, є встановлення питання призначення цієї техніки та її подальшого спрямування для використання у власному сільськогосподарському виробництві.

Оскільки обставини справи щодо встановлення виду діяльності та мети, для якої була придбана сільськогосподарська техніка, не були з’ясовані судами попередніх інстанцій, в той час як встановлення того, чи призначена техніка для здійснення операцій, оподаткування яких здійснюється з врахуванням пільги, передбаченої п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог частин 4, 5 ст. 11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з врахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема частин 4 та 5 ст. 11 КАС України щодо офіційного з’ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 02.08.2007 року у справі №11/296-АП-07 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2008 року у справі №22а-1182/08 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.