Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 20.11.2006

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.02.2007

у справі №23/668/06-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центуріон"

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центуріон"(далі по тексту –позивач, ТОВ "Центуріон") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Запорізькому районі) про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 14.09.2006 №0001972311/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1031938,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) та №0001982311/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 495061,34 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.11.2006, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.02.2007, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ у Запорізькому районі просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.02.2007 і прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Лівандовським А.Г. в період з 27.03.2003 по 30.06.2004, за результатами якої складено акт перевірки від 04.09.2006 №6/237/20491840.

Перевіркою встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат вартість оприбуткованих товарів, отриманих від СПД Лівандовським А.Г., чим завищено суму валових витрат за 2003-2004 роки на 1850546,32 грн.

ТОВ "Центуріон"в порушення абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств""занижено податок на прибуток за період серпень 2003 року - травень 2004 року у розмірі 515969,45 грн. В порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"завищено суму податкового кредиту за період серпень 2003 року - травень 2004 року у розмірі 330040,89 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14.09.2006: №0001972311/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1031938,00 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій); №0001982311/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 495061,34 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

В матеріалах справи зазначено, що підставою для нарахування позивачу сум податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, стало отримання інформації про визнання недійсними рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2004 свідоцтва про державну реєстрацію СПД Лівандовського А.Г. від дати реєстрації –з 27.03.2003; свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість СПД Лівандовського А.Г. з дати реєстрації –з 10.04.2003; фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які видані та підписані від імені СПД Лівандовського А.Г., з моменту їх підписання та видачі, починаючи з 27.03.2003.

В результаті чого, СПД Лівандовський А.Г. не мав права на складання фінансово-господарський документів та податкових накладних, в свою чергу, позивач не мав законних підстав на включення до валових витрат вартості отриманих товарів та нарахування податкового кредиту по вищезазначеним операціям.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що доводи відповідача є помилковими, адже відповідно до норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) господарська діяльність визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 цього Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем у період з 02.07.2003 по 20.05.2004 придбано у СПД Лівандовського А.Г. паливно-мастильні матеріали на загальну суму 2220655,65 грн. Розрахунки проведено у безготівковій формі.

Відповідно до отриманих від СПД Лівандовського А.Г. фінансово-господарських документів та податкових накладних зазначені операції відображені у податковому обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2006 скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08.06.2006. про визнання недійсними реєстраційних документів СПД Лівандовського А.Г. за нововиявленими обставинами, а ухвалою зазначеного суду від 01.11.2006, яка набрала законної сили, провадження у справі закрито.

Отже, на момент вирішення справи СПД Лівандовський А.Г зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та платник податку.

За таких обставин, колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та нарахування відповідних штрафних санкцій є помилковим. А надане відповідачем заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2007 на момент розгляду справи не набрало законної сили та не спростовує висновків постанови господарського суду, а тому правомірно не були прийняті судом апеляційної інстанції, як доказ.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 21.02.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.02.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.