Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Чернівецької області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року у справі №4/150 за позовом прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, -

У червні 2007 року Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році у розмірі 1103,85 грн.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 28 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року, позовні вимоги задоволені в частині стягнення з відповідача 551,92 грн. адміністративно-господарських санкцій та 23,51 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа № К-21934/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно звіту відповідача за формою 10-ПІ за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у 2006 році 13 осіб, а фактично на підприємстві не було працевлаштовані інваліди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до трудового договору між відповідачем та Лукінчук С.І. –інвалідом 3 групи, від 10.07.2006 р. працевлаштований один інвалід, тобто з квітня по червень 2006 р. не дотриманий норматив у кількості робочих місць.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач не надав судам попередніх інстанцій витребуваних доказів, а тому суди дійшли вірного висновку, що підприємець не створив та не виділив одне робоче місце для працевлаштування інвалідів у квітні-червні 2006 року.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 551,92 грн. адміністративно-господарських санкцій та 23,51 грн. пені.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –відхилити.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 28 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.