Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чорноморської районної державної адміністрації

на постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чорноморської районної державної адміністрації (далі –УПСЗН Чорноморської РДА) про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги учаснику бойових дій,

У квітні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення частини невиплачених сум щорічної разової грошової допомоги за 2003 –2007 роки. Він зазначав, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту' (3551-12) як учасник бойових дій мав право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач в порушення вимог цього Закону у 2003 –2007 роках виплатив грошову допомогу у розмірі, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 4948 грн, яку просив стягнути з відповідача на його користь.

Постановою Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з УПСЗН Чорноморської РДА на користь ОСОБА_1 недоплату у 2007 році щорічної допомоги учаснику бойових дій у розмірі 1706,25 грн. Стягнуто з УПСЗН Чорноморської РДА на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 37 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року змінено постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2008 року та стягнуто з УПСЗН Чорноморської РДА на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2007 рік в сумі 1770,30 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито в сумі 13,24 грн.

У касаційній скарзі УПСЗН Чорноморської РДА просить скасувати судові рішення та ухвалити нове –про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суди не врахували вимоги Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , згідно з яким відбувалася виплата грошової допомоги позивачу.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що позивач є учасником бойових дій. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на одержання разової грошової допомоги щорічно до 5 травня у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 2007 році позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня з врахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) у розмірі 280 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов в частині визнання неправомірними дій відповідача та стягнення грошової допомоги за 2007 рік, суди виходили з того, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (v0a6p710-07) від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте, з таким висновком погодитись неможливо.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) ), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Отже, вирішальним в даному спорі є питання про пріоритет законів. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) був прийнятий пізніше, а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до частини другої ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: 05.05.2007 року, - положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими.

Згідно зі статтею 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, на час виплати грошової допомоги у 2007 році відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними не було.

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції на допущені судом першої інстанції порушення вимог закону уваги не звернув та не виправив їх.

Судові рішення в частині відмови в позові відповідачем не оспорюються та відповідають вимогам закону та обставинам справи. Підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині немає.

На підставі ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Чорноморської районної державної адміністрації задовольнити.

Постанову Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 вересня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухваливши нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чорноморської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги учаснику бойових дій.

В решті судові рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як за винятковими обставинами до Верховного Суду України з підстав, у порядку та у строки визначені статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .