№ 1-1287/05

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В.(головуючого),

Нечитайла О.М.,  Пилипчук Н.Г.,  Усенко Є.А.,  Шипуліної Т.М.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участі представника відповідача: Боднарука М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на рішення місцевого суду Малиновського району м. Одеси від 24.03.2005 (№ 2-2865/2005) та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25.10.2005 (№ 22-5431/2005)

за скаргою  ОСОБА_1

до  Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

на  неправомірні дії співробітників ДПI

ВСТАНОВИВ:

31.01.2005 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на неправомірні дії співробітників Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі - ДПI).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24.03.2005, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25.10.2005, скарга ОСОБА_1 задоволена.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою на сказані рішення, зазначивши, що судові рішення винесені з порушенням норм матеріального права. Свої вимоги ДПI вважає законодавчо обгрунтованими, оскільки чинним законодавством України передбачено використання ідентифікаційного номера фізичними особами-підприємцями та засновниками юридичним осіб-фізичними особами. Враховуючи зазначене, ДПI зазначає, що місцевий та апеляційний суди належним чином не дослідивши вищезазначені норми матеріального права, скаргу ОСОБА_1 задовольнили неправомірно.

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення представника відповідача, рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про єдиний державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) встановлено, що для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції посилаючись на ст. ст. 1,5 Закону України "Про єдиний державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) зазначив, що, цим Законом не встановлено ніяких обмежень щодо альтернативної форми обліку.

Апеляційний суд, залишаючи без змін зазначене рішення суду першої інстанції, послався на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 права находитись на податковому обліку без ідентифікаційного коду платника податків та інших обов'язкових платежів по релігійним мотивам. При цьому форма заяви, встановлена підзаконним актом, не може служити підставою для створення перепон в реалізації права, наданого законом, звужувати або відміняти права, надані законом.

Суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої та другої інстанції, звертає увагу на помилковість міркувань Скаржника щодо застосування вищезазначеного Закону до фізичної особи - засновника юридичної особи із обов'язковим присвоєнням ідентифікаційного номера, оскільки Законом України "Про єдиний державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (320/94-ВР) не передбачено обмежень застосування зазначених норм щодо осіб без ідентифікаційного номера, які виступають засновника юридичних осіб. Закон визначає тільки одну умову для відмови від ідентифікаційного номера - релігійні переконання людини та зроблене ним повідомлення на адресу ДПI.

Таким чином встановлено правомірність вимог ОСОБА_1 і безпідставність відмови у веденні альтернативної форми обліку платника податку ОСОБА_1., відповідно дії ДПI судами визнано неправомірними у відповідності до Закону. За таких обставин рішення суду першої та другої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не підлягає скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси без задоволення.

Рішення місцевого суду Малиновського району м. Одеси від 24.03.2005 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25.10.2005 по справі № 2-2865/2005 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.