12/8пд Про визнання договору щодо надання послуг недійсним - 09.12.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Луганської області від 30.01.2007, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 03.04.2007, позов Прокурора Артемівського району м.Луганська задоволено. Визнано недійсним договір від 01.10.2004 №01-10/у, укладений між ЗАТ "Сириус і К"та ПП "КСВД", стягнуто з ПП "КСВД"в доход державного бюджету України грошові кошти в сумі 274636,09 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну п.3 постанови Господарського суду Луганської області від 30.01.2007 щодо застосування наслідків визнання договору №01-10/у від 01.10.2004 недійсним, а саме стягнути з ПП "КСВД" на користь ЗАТ "Сириус і К" коштів в розмірі 274636,09 грн., а з ЗАТ "Сириус і К"в доход державного бюджету України вартість виконаних послуг в сумі 274636,09 грн., з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідачі правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористались.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2004 між ЗАТ "Сириус і К"та ПП "КСВД"укладено договір №01-10/у про надання послуг на представництво інтересів та веденню переговорів з метою кладення договірних відношень з потенційними контрагентами та вивченню ринку паливно-мастильних матеріалів. Пунктом 4 договору визначено, що вартість послуг складає 12% від обсягу виконаних поставок.

Згідно актів передачі виконаних робіт від 15.10.2004 №1-у та від 31.10.2004 №2-у загальна вартість виконаних робіт відповідно до договору становить 274636,09 грн. ПП "КСВД" видані податкові накладні, згідно яких сума ПДВ складає 45762,68 грн., яка ЗАТ "Сириус і К" віднесена до податкового кредиту з податку на додану вартість, а витрати по оплаті послуг до валових витрат.

Здійснення оплати послуг ЗАТ "Сиріус і К"по договору №01-10/у від 01.10.2004 в розмірі 274636,09 грн. на користь ПП "КСВД"підтверджується платіжними дорученнями, випискою з банку.

За результатами проведеної податковими органами перевірки встановлено, що ПП "КСВД"не відобразило вартості наданих послуг в податковій звітності, податкові декларації з ПДВ за жовтень, листопад 2004 року подані з нульовими показниками.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.01.2006 визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП "КСВД"і скасовано його державну реєстрацію.

Вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 15.08.2006 у справі №1-647/2006 Костомарова С.В. засуджено за статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво). У справі встановлено, що Костомаровим С.В. вчинив всі передбачені законодавством дії по державній реєстрації ПП "КСВД"та поставив його на облік у відповідних державних органах, у тому числі у податковій інспекції, відкрив банківський рахунок в АБ "Український комунальний банк". У серпні 2004 року Костомаров С.В. передав всі документи по ПП "КСВД" невстановленій особі, яка в подальшому діяла від імені ПП "КСВД", здійснювала підприємницьку діяльність, внаслідок якої в період з 01.10.2004 по 09.12.2004 на рахунок ПП "КСВД" надійшли грошові кошти в розмірі 169883193,24 грн., у т.ч. ПДВ 28313865,54 грн.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підтвердження наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у ПП "КСВД", однак, виходячи з загальних принципів застосування відповідальності, а саме наявності вини, неможливості відновлення майнового стану добросовісної сторони в угоді ЗАТ "Сириус і К"у разі стягнення з неї коштів до бюджету, що веде до порушення його прав, прийняли рішення про стягнення коштів в сумі 274636,09 грн. на користь державного бюджету з недобросовісної сторони в угоді –ПП "КСВД".

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого.

Згідно ч.2 ст.33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців'юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

В матеріалах справи наявна довідка ЄДРПОУ, згідно якої ПП "КСВД"виключено з ЄДРПОУ 06.02.2006 запис №13821130001000174, тобто на час подання даного позову юридичну особу ПП КСВД"припинено, що виключає можливість здійснення провадження щодо неї.

Відповідно, наслідком встановлення даної обставини судами, мало б бути прийняття рішення про для закриття провадження у справі щодо ПП "КСВД" на підставі ст. 157 КАС України.

Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Крім того, за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК України. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій засновані на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що укладення та виконання відповідачами угоди №01-10/у від 01.10.2004 відбулося у жовтні 2004 року, а позов прокурором в інтересах ДПІ пред’явлено 14.04.2006, тобто з пропуском строку можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі у частині заявленого позову до ПП "КСВД"та в частині задоволення позову про визнання угоди недійсною, в іншій частині в позові має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Заступника прокурора Луганської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Луганської області від 30.01.2007 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 скасувати.

Провадження у справі щодо Приватного підприємства "КСВД"та в частині задоволення позову про визнання угоди недійсною закрити.

В задоволенні позову щодо застосування наслідків недійсності угоди на підставі статті 208 ГК України відмовити.

постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.