Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого     Харченка В.В.,

суддів:  Берднік I.С.,

Васильченко Н.В.,

Гуріна М.I., 

Кравченко О.О.,

при секретарі - Деревенському I.I.,

сторони: не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Печерського районного суду міста Києва про захист права власності шляхом спростування інформації, що не відповідає дійсності, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду міста Києва з позовною заявою до Держави Україна в особі Печерського районного суду міста Києва про захист права власності шляхом спростування інформації, що не відповідає дійсності.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що суддя Печерського районного суду міста Києва Цокол Л.I. в судовому рішенні від  11 травня 2000 року виклала необ'єктивну та неправдиву інформацію щодо неправомірного користування нею житловою площею 0,75 м-2 в квартирі АДРЕСА_1 та, що їй про вказані обставини було відомо з 1994 року.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2003 року в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Печерського районного суду міста Києва про захист права власності шляхом спростування інформації, що не відповідає дійсності - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач оскаржує дії судді не в сфері управлінської діяльності, а дії, які регулюються цивільно-процесуальним законодавством.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 Конституції України (254к/96-ВР) кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З частин 1 та 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян" вбачається, що до суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності. До державних органів, рішення, дії чи бездіяльність яких можуть оскаржуватися до суду, належать створені відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) і правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради й Ради міністрів Автономної Республіки Крим органи, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління.

Апеляційний суд, відмовляючи у прийнятті позовної заяви, дійшов вмотивованого висновку про те, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя оскаржуються лише в порядку, визначеному статтею 129 Конституції України (254к/96-ВР) та законодавством про судочинство.

За таких обставин, рішення апеляційного суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в ньому, доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 10 жовтня 2003 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.