Про визнання неправомірною відмови у перерахунку пенсії по інвалідності - 08.12.2009 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року та касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах про визнання неправомірною відмови у перерахунку пенсії по інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, –

У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та просив визнати дії відповідача по відмові в перерахуванні йому пенсії згідно законодавства України, що стосується осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції неправомірними і зобов'язати відповідача зробити перерахунок додаткової пенсії, виходячи із розміру 75 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 грудня 2007 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах щодо відмови у перерахунку додаткової пенсії позивачу та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах здійснити такий перерахунок додаткової пенсії, яку виплачувати в сумі 311,11 грн.

Доповідач :Гордійчук М.П.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

На рішення суду апеляційної інстанції позивач написав касаційну скаргу, у якій просив його скасувати.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року було задоволено заяву ОСОБА_1. про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року за нововиявленими обставинами.

Скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року та позов ОСОБА_1. задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах щодо відмови у перерахунку його додаткової пенсії та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах здійснити перерахунок його додаткової пенсії і здійснити відповідні виплати, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування".

На рішення судів про задоволення позовних вимог з касаційною скаргою звернувся і відповідач –Управління Пенсійного Фонду України в м. Лубнах Полтавської області. В цій касаційній скарзі ставиться питання про скасування рішень судів та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи (категорія 1), захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідачем –Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лубнах, не здійснюється перерахунок йому як інваліду ІІ групи додаткової пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування".

Разом з тим, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після

виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(надалі –Закон) визначено підстави та умови призначення державних пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Відповідно до ст. 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам II групи –75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсій, виступає мінімальна пенсія за віком.

Згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення частини 3 статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, що пов'язані з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанцій обґрунтовано послався на Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) п. п. 12, 15, 17 п. 28 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"(до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) ) та на Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року (v008p710-05) № 10-рп/2005, якими неодноразово розглядались проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України (254к/96-ВР) та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній рівень життя, а тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів та внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу відповідача слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначена пріоритетність нормативно-правових актів, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року задоволено заяву ОСОБА_1. про перегляд постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про закриття провадження в цій частині у справі, оскільки оскаржувана позивачем постанова апеляційного суду вже скасована самим судом, тобто, предмет оскарження відсутній.

Доводи касаційної скарги відповідача не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2008 року закрити.

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року залишити без змін.