К-19318/09 Про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - 08.12.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 у справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової адміністрації у Закарпатській області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до державної податкової адміністрації у Закарпатській області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2008 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Наказ державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 27.02.2006 № 30-о "Про звільнення ОСОБА_1."скасовано. Наказ державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 14.06.2007№ 146-о "Про скасування наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 25.05.2007№ 128-о "Про поновлення ОСОБА_1."скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом товарів УПМ державної податкової адміністрації у Закарпатській області. Стягнуто з державної податкової адміністрації у Закарпатській області на користь ОСОБА_1. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в період з 27.02.2006 по 25.02.2008 включно в сумі 53827,30 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 апеляційну скаргу державної податкової адміністрації у Закарпатській області було задоволено. Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2008 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилається на допущені судом порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 та залишити в силі постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2008.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що є підставою для скасування судових рішень відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 з 26.12.98 працював в податковій міліції. Наказом голови державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 27.02.2006 № 30-о ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту "ж"статті 64 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ"затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.91 № 114 (114-91-п) за власним бажанням.

Як вбачається з рішення судів першої та апеляційної інстанції, підставою для видання наказу головою державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 27.02.2006 № 30-о "Про звільнення ОСОБА_1."слугував рапорт ОСОБА_1. про його звільнення за власним бажанням.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції є необгрунтованими в розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в рішеннях є посилання на матеріали службової перевірки та рапорт ОСОБА_1. про його звільнення за власним бажанням, а в матеріалах справи дані докази відсутні, що свідчить про те, що дані докази не досліджувалися в судовому засіданні.

Крім того, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення звернув увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду і що даний строк підлягає поновленню, однак в резолютивній частині не вирішив даного питання, що є грубим порушення м норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Вказані порушення норм матеріального та процесуального права були залишені без уваги й належної оцінки апеляційного суду та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2008 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 у справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової адміністрації у Закарпатській області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до державної податкової адміністрації у Закарпатській області про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.