Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

секретаря –Нагорного М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Севастопольської міської громадської організації "Радуга" на постанову господарського суду міста Севастополя від 25 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року у справі № 5020-11/383-3/281 за позовом Севастопольської міської громадської організації "Радуга" до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання факту протиправності дій і рішень, зобов’язання видачі ліцензії, визнання винними у заподіянні матеріальної та моральної шкоди із стягненням 20 000 грн. моральної шкоди та 500 грн. матеріальної шкоди, -

У вересні 2008 року Севастопольська міська громадська організація "Радуга" звернулася в суд з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання факту протиправності дій і рішень, зобов’язання видачі ліцензії, визнання винними у заподіянні матеріальної та моральної шкоди із стягненням 20 000 грн. моральної шкоди та 500 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за Статутом одним із основних завдань організації являється надання соціальних послуг, у зв’язку з чим Севастопольська міська громадська організація "Радуга" звернулася до відповідача із заявою з наданням відповідних документів, про видачу ліцензії на соціальні послуги. Однак, відповідач, в порушення

Справа № К-14384/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

ст.ст. 1, 7, 12 Закону України "Про соціальні послуги", ст.ст. 3, 4, 6, 10, 11, 22, 23 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст.ст. 3, 55, 80, 83, 85- 86 Господарського кодексу України, неправомірно відмовив йому у видачі ліцензії на надання соціальних послуг, пославшись при цьому на "застарілу" статтю 24 Закону України "Про об’єднання громадян".

Судом до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучене Головне управління юстиції в місті Севастополі.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 25 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного від 12 березня 2009 року, в частині позовних вимог про визнання Севастопольської міської державної адміністрації винною в спричиненні матеріальної і моральної шкоди та стягнення матеріальної і моральної шкоди в розмірі 20500,00 грн. провадження у справі закрите, в решті позовних вимог в адміністративному позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Севастопольської міська громадська організація "Радуга" звернулася до Вищого адміністративного суд України з касаційною скаргою про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і направити справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що одним із видів діяльності Севастопольської міської громадської організації "Радуга" є надання соціальних послуг. Позивач, двічі - 10.06. та 09.09.2008 р. звертався до відповідача про видачу ліцензії на здійснення соціальних послуг, однак, згідно листів відповідача Севастопольській міській громадській організації "Радуга" було відмовлено у видачі відповідної ліцензії з підстав, що у документах позивача відсутні відомості про створення відповідно до ст. 24 Закону України "Про об’єднання громадян" госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи для виконання господарської діяльності.

Суди першої та апеляційної інстанції, закриваючи провадження по справі в частині визнання винною Севастопольську міськдержадміністрацію та стягнення моральної і матеріальної шкоди посилалися на ті обставини, що вказаний спір відповідно до ст. 17 КАС України не належить до компетенції адміністративного суду, а має вирішуватися в порядку цивільного чи господарського судочинства в залежності від суб’єктного складу; відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суди послалися на ті обставини, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність, відповідно до ст. 24 Закону України "Про об’єднання громадян" об’єднання громадян можуть здійснювати господарську діяльність шляхом створення госпрозрахункових організацій зі статусом юридичної особи, що громадська організація не вправі самостійно здійснювати безпосередньо господарську діяльність.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Позивач відповідно до Статуту являється громадською організацією. Одним із видів статутної діяльності Севастопольської міської громадської організації "Радуга", яка являється юридичною особою, є надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальні послуги" громадські, релігійні, благодійні організації та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з наданням соціальних послуг, відносяться до недержавних суб’єктів. Згідно ст.8 наведеного Закону, яка регламентує порядок надання соціальних послуг недержавними суб’єктами, недержавні суб’єкти, що бажають надавати соціальні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевого бюджетів, надають їх на підставі ліцензій. Орган ліцензування відповідно ст. 11 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову. Рішення про відмову може бути оскарженим в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки обставинам справи відповідно до вищенаведених законодавчих норм.

Крім того, згідно позовних вимог та обставин справи відповідачем приймалися рішення про відмову видачі позивачеві ліцензії на надання соціальних послуг. Позивач у позовних вимогах посилався на протиправність дій і рішень щодо відмови видачі ліцензії, зобов’язання видачі ліцензії. Однак, судами попередніх інстанцій не встановлені дата, час прийняття оскаржуваних рішень відповідачем, законність підстав відмови видачі ліцензії.

Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанції допущена неповнота встановлення обставин справи.

Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних вимог не з’ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст. 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального, які підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий розгляд відповідно до вимог ст. 18 КАС України до суду першої інстанції –окружного адміністративного суду м.Севастополя. Разом з наведеними позовними вимогами позивач ставив питання про встановлення факту протиправності дій та рішень і встановлення вини. При новому судовому розгляді судам необхідно уточнити позовні вимоги та в залежності від встановлених обставин справи прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Севастопольської міської громадської організації "Радуга" задовольнити.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 25 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року скасувати справу направити на новий судовий розгляд до окружного адміністративного суду м.Севастополя.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.