Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

головуючого – судді Гордійчук М.П.

суддів: Бим М.Є., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

секретар –Лук’яненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Донецькміськводоканал" на постанову господарського суду мiста Києва від 12 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року у справі за позовом Комунального підприємства "Донецькміськводоканал" до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення, –

Доповідач Гордійчук М.П.

Справа № К-22376/08

У травні 2004 року до господарського суду м. Києва звернулося Комунальне підприємство "Донецькміськводоканал"з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів 1-10 рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26 грудня 2003 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 12 грудня 2005 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року рішення суду першої інстанції залишене без змін .

Не погоджуючись з судовими рішеннями по справі, Комунальне підприємство "Донецькміськводоканал" звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просило їх скасувати та справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2007 року касаційне провадження у справі закрито на підставі ст. ст. 157, 228 Кодексу адміністративного судочинства України у зв’язку з тим, що скаргу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України та справу направлено на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постановою Верховного Суду України від 07 жовтня 2008 року зазначена ухвала Вищого адміністративного суду України скасована, справа направлена для розгляду в касаційному порядку до Вищого адміністративного сулу України та зазначено, що вона є справою адміністративної юрисдикції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 26.12.03 року № 26-р/тк "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу"визнано, що Комунальне підприємство "Донецькміськводоканал"у 2001-2003 роках займало монопольне становище на ринку централізованого водопостачання водовідведення у м. Донецьку в межах водопровідних та каналізаційних мереж, що ним обслуговуються, з часткою 100% (пункт 1), зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів.

Так, дії з визначення послуг з водопостачання та водовідведення у разі обліку тільки в цілих кубометрах призвели до спотворення обсягу послуги з водоспоживання та згідно із заявкою споживача.

Такі дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим законодавством України та за їх вчинення накладено на позивача штраф у розмірі 3000 гривень.

Крім того, визнано невжиття заходів з 2002 року для забезпечення частини мешканців міста Донецьк якісною послугою з водопостачання: безперебійного її надання є також порушенням законодавства та за його вчинення накладено штраф в розмірі 6000 грн.

Цим же рішенням визнано, що з 02 березня 2002 року підприємством не було зроблено перерахунки споживачам –мешканцям міста Донецька за неякісні послуги централізованого водопостачання (перебої у водопостачанні), і це також є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом бездіяльності.

За це порушення накладено штраф у сумі 10000 грн.

Також, визнано, що дії позивача з обумовлення видачі технічних умов на встановлення приладів обліку води погашенням заборгованості за надані послуги або укладанням відповідного договору містять склад порушення законодавства про економічну конкуренцію та за останні накладено штраф у розмірі 6000 грн.

Позивача зобов'язано припинити зазначені вище порушення, передбачені пунктами 2,4,6,8 спірного рішення.

На виконання цього рішення 31 січня 2004 року позивачем було сплачено штраф, що підтверджується матеріалами справи та не заперечував у суді касаційної інстанції його представник .

Судами було також встановлено, що позивач є суб'єктом природної монополії і займав у 2001-2003 роках монопольне становище на ринку централізованого водопостачання водовідведення у м. Донецьку в межах водопровідних та каналізаційних мереж, і що ним обслуговується все місто з часткою 100%, що не оспорюється і самим позивачем.

Судами попередніх інстанцій також встановлено і на це є посилання у судових рішеннях, що позивачем було допущено всі порушення, які зазначені у рішенні відповідача.

Абоненти позивача –юридичні особи, які не мають приладів обліку води та здійснюють розрахунки за послуги централізованого водопостачання водовідведення за нормами водоспоживання, затвердженими в літрах на добу рішенням виконкому Донецької міської ради від 25.04.2000 року №116, відповідно до п. 11.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству 01 липня 1994 року № 65 (z0165-94) зареєстрованим в Мінюсті України 22.07.1994 року за № 165/374 .

Так, при визначенні вартості послуги, яка підлягає сплаті, водопостачальна організація розрахований у зазначеному порядку обсяг водоспоживання незалежно від того, чи в цілих кубометрах, чи з десятими та сотими кубометрів, помножує на тариф. Таким чином, цю цифру позивач неправомірно округлював до цілих кубометрів.

Крім того, судами встановлено, що Наказом № 190 від 30.12.1996 року позивачу наказано здійснювати перерахунки плати населенню у випадку відсутності питної води та відповідно до п. 1 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року № 1497 (1497-97-п) , чого Комунальним підприємством "Донецькміськводоканал" не було зроблено.

Також, при вирішенні спору судами було застосовано п.п. 29, 31, 35, 42 Правил надання населенню послуг (1497-97-п) , якими встановлено, що виконавець повинен проводити перерахунки плати за фактично надані послуги за заявах споживачів та за власною ініціативою, коли було відомо про ненадання послуг або надання послуг з перебоями, надання неякісних послуг.

Порядок проведення перерахунків встановлений Рекомендованим вимогами щодо показників надання послуг та зменшення плати за них у разі зниження їх якості (додаток № 2 до Правил надання населенню послуг).

Але, як вбачається з матеріалів справи, навіть при наявності заяв споживачів про відсутність води протягом доби, позивачем не було здійснено перерахунку, чим порушено вимоги п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"у вигляді зловживання монопольним становищем.

Судами вірно встановлено, що дії з обумовлення видачі технічних умов на встановлення приладів обліку води погашенням заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення або укладанню відповідного договору не передбачено чинним законодавством.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позивач не довів, що ним не було допущено порушень антимонопольного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, –

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Донецькміськводоканал"залишити без задоволення, а постанову господарського суду мiста Києва від 12 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.