22 червня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого  адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Цуркана М.I.,

суддів:  Юрченка В.В., Гуріна М.I., Ліпського Д.В., Загороднього А.Ф.,

при секретарі : Проценко О.О.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом прокурора Сумського району Сумської області до Косівщинської сільської ради та ОСОБА_1 про скасування рішення Косівщинської сільської ради від 18 січня 2005 року про надання земельної ділянки у власність за касаційною скаргою прокурора Сумського району Сумської області на  ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

Прокурор Сумського району Сумської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2005 року.

Зазначає, що в серпні 2005 року звернувся до суду з позовом до Косівщинської сільської ради та ОСОБА_1 про скасування рішення Косівщинської сільської ради від 18 січня 2005 року про надання земельної ділянки у власність.

Вказує, що 18 січня 2005 року  рішенням Косівщинської сільської ради ОСОБА_1 надана у власність земельна ділянка площею 0,03 га для ведення особистого селянського господарства при домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_1, яка фактично складається із двох земельних ділянок: площею 0,0174 га. з боку  тупика провулку Миру та 0,0126 га з боку вул. Квіткової. 16 червня 2005 року ОСОБА_1 отримала державні акти на право власності на земельну ділянку, тобто стала повноцінним власником спірної землі. Надана ОСОБА_1 у приватну власність земельна ділянка до цього була вилучена  рішенням Сумського районного суду  від 2 січня 2004 року у її дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Вважає, що рішенням Косівщинської сільської ради  ОСОБА_1 була надана  земельна ділянка в порушення вимог чинного законодавства та рішення суду за відсутності необхідних документів, тому просив скасувати його як незаконне.

Вказуючи на допущені судами неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Постановою  Сумського районного суду Сумської області від  10 листопада 2005 року позов прокурора  Сумського району Сумської області було задоволено .

Ухвалою  апеляційного суду  Сумської області від 21 грудня 2005 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 було задоволено частково. Постанову Сумського районного суду Сумської області від 10 листопада  2005 року було скасовано, а заяву прокурора Сумського району Сумської області залишено без розгляду.

Своє рішення апеляційний суд вмотивував тим, що Сумський районний суд прийняв заяву  прокурора Сумського району Сумської області з порушенням ч. 4 ст. 248-15 ЦПК України (редакція 1963 (1501-06) року), якою  передбачено, що суддя  відмовляє в прийнятті заяви прокурора якщо вона має бути розглянута в порядку позовного провадження. А оскільки з матеріалів справи вбачається спір про право заява прокурора Сумського району Сумської області повинна бути залишена без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та залишаючи позов без розгляду, правильно зазначив, що підвідомчі судам спори, пов"язані із земельними відносинами, розглядаються у позовному проваджені, чого суд першої інстанції не врахував та при наявності спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, вирішив справу за правилами глави 31-А  ЦПК України 1963 (1501-06) року.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 (va007700-04) від 16 квітня 2004 року  "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз"яснено судам, що підвідомчі їм спори, пов"язані із земельними відносинами, розглядаються у позовному провадженні.

Згідно п. 9 Постанови № 13 (v0013700-97) від 3 грудня 1997 року "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян"  Пленум Верховного Суду України роз"яснив, що згідно з вимогами ч. 7 ст. 248-6 ЦПК України (1618-15) , суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається в порядку позовного провадження залишає скаргу без розгляду, у зв"язку з чим провадження у справі закінчується.

Відповідно до положень ст.3 ЦПК України 1963 (1501-06) року та ст.5 КАС України (2747-15) провадження в цивільних та адміністративних справах здійснюється відповідно до  законів, чинних на час вчинення окремої процесуальної дії.

За таких обставин судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для  скасування постановленої по справі ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230,231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора Сумського району Сумської області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Сумської області від 21 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.