Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року у справі №2а-11/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області про зобов’язання вчинити дії, -

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулась з позовом про визнання неправомірними дій відповідача з призначення, нарахування і виплати їй сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнення з відповідача на її користь недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2006-2008 роки з урахуванням індексації в сумі 12895,25грн.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 2046,63 грн.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1

З довідок управління (арк. справи 15,16,17) вбачається, що позивач отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі: вересень 2006 р. - 105, 52 грн., жовтень 2006 р. - 180,37 грн., листопад 2006 р. - 182,98 грн., грудень 2006 р. - 182,98 грн., січень 2007 р., - 192,98 грн., лютий 2007 р. - 192,98 грн., березень 2007 р. - 99,72 грн., квітень 2007 р.- 99,72 грн., травень 2007 р. - 99,72 грн., червень 2007 р. - 99,72 грн., липень 2007 р. - 101,16 грн., серпень 2007 р. - 103,41 грн., вересень 2007 р. - 104,85 грн., жовтень 2007 р. - 104,85 грн., листопад 2007 р. - 107,73 грн., грудень 2007 р. - 110,88 грн., з січня по червень 2008 року - 130 грн. щомісяця. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"№ 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Частиною 1 статті 1 вказаного закону встановлено, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"від 21 листопада 1992 року № 2811-XII передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"№ 2811-XII від 21 листопада 1992 року (2811-12) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб.

Статтею 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-V допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006, № 489-V було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) статті 56, 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року була відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про те, що позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"передбачено, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Разом з тим, суди дійшли правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2006, 2008 роки, оскільки Законом України від 20.12.2005 № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) встановлено, що допомога відповідно до Законів України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) здійснюється у таких розмірах, зокрема, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності, а тому частина 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" у редакції Закону України від 20.12.2005 № 3235-IV (3235-15) є чинною, а дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2006 році є правомірними.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) від 28.12.2007 року № 107, який набрав чинності з 01.01.2008 року внесено зміни до частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановлених для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Внесені зміни не розглядались Конституційним Судом щодо їх конституційності, а тому частина 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) є чинною, а дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 рік в розмірі 130 грн. щомісячно є правомірними.

Визнання неконституційними законів України є виключною компетенцією Конституційного Суду України.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням індексу інфляції суди також правильно визнали необґрунтованими, оскільки недоотримана допомога - не є заборгованістю в розумінні Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 N 1282-XII (1282-12) .

Стосовно позовних вимог позивачки про зобов'язання відповідача з 01.01.2009 року по 30.07.2009 року здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми", то суди підставно відмовили в їх задоволенні, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено захист порушеного права внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 15 Закону України "Про державну соціальну допомогу сім'ям з дітьми", є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради Донецької області відхилити, а постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 16 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.