Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Харченка В.В.,Чалого С.Я.. Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2008 року у справі №2-А-87/2008 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красно гвардійської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

У січні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красно гвардійської районної державної адміністрації, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача по призначенню, нарахуванню і виплаті сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язати перерахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 09.07.2007р.

Постановою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2008 року, позов задоволений в повному обсязі.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації просить скасувати зазначені судові рішення, та постановити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1

У грудні 2007 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про виплату їй допомоги по догляду за дитиною віком до трьох років в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років.

Відповідач листом від 24.12.2007р. №7-161/01-21 відмовив в проведенні такого перерахунку з підстав відсутності фінансового та програмного забезпечення.

Згідно частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"№ 2811-ХІІ від 21.11.1992 встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по день досягнення дитиною трьох років.

Пунктом 14 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 12 та частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" зупинено на 2007 рік.

Правовідносини врегульовані абзацом 2 частини 2 статті 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до якого допомога при народженні дитини виплачується в розмірі 8500грн., з яких 3400грн. одноразово при народженні дитини, а решта протягом 12 місяців рівними частинами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) по справі №1-29/2007 "Про соціальні гарантії громадян" положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними через те, що даними нормами порушуються права і свободи громадян, знижується їх життєвий рівень.

Відповідно до пунктів 3,5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України, положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення і це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку щодо неправомірності дій відповідача, щодо виплати допомоги по догляду за дитиною в розмірах менших, ніж встановлено ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а саме в розмірах, встановлених ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"для дітей віком до 6 років.

Разом з тим, зазначене Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) стосується неконституційності положень Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , а тому постанова суду першої інстанції є помилковою лише в частині.

Згідно ст.. 225 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 травня 2008 року скасувати.

Постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2008 року –змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в розмірі, встановленому ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"для дітей віком до 6 років, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року."

В решті постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2008 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.